Бібліографічне посилання: Блануца А.В. МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР у Ніжині [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykolaivsky_sobor_u_Nizhyni (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР у Ніжині – пам'ятка укр. арх-ри і монументального мист-ва 17 ст. Збудований не пізніше 1655 на кошти козаків і міщан, у т. ч. ніжин. полковників І.Золотаренка та В.Золотаренка і їх матері. На думку більшості дослідників укр. мист-ва 17–18 ст., собор є прототипом мурованих хрещатих п'ятибаневих храмів в укр. бароковій арх-рі. Був зразком для буд-ва цілого ряду п'ятибаневих церков у Лівобережній Україні: таких як Свято-Троїцький собор Густинського Свято-Троїцького монастиря, Спасо-Преображенський собор у м. Ізюм, Свято-Миколаївський собор Батуринського Крупницького Свято-Миколаївського монастиря, собор у с. Лютеньки (нині с. Лютенька Гадяцького р-ру Полтав. обл.), Свято-Успенський собор в м. Новгород-Сіверський, Свято-Георгієвський собор Видубицького Свято-Михайлівського монастиря в Києві, церква на Економічних воротах Києво-Печерської лаври (17 ст.), Свято-Катерининська церква в м. Чернігів, Благовіщенський собор і Свято-Успенська церква в Ніжині (18 ст.) та ін.

При буд-ві М.с. сформувався стиль, який став характерним для укр. бароко в монументальній арх-рі. Розміщений на площі – за вимогою такого композиційного прийому, як всефасадність. Зовн. розміри храму вписуються в рівносторонній трикутник. За винятком бань, не має округлих м'яких ліній, усі зовн. об'єми осн. масиву і підкупольні барабани – гранчасті. У внутр. зх. частині влаштовано по одній та по дві камери, які були своєрідними спец. лоджіями для заможних прихожан. Первісно був прикрашений рельєфно виступаючими деталями у вигляді намистинок, гирек, напівколон, які частково збереглися, але не були відновлені під час реставрації.

У М.с. був один з кращих іконостасів у Лівобереж. Україні. Він займав ширину всього храму раменами. В абрисі рисунка іконостаса була взята композиція подвійної тріумфальної арки, намісний нижній ряд у плані не прямолінійний, а вигнутий біля дияконських дверей, у другому ярусі ікони "празників" (християн. свят) були укомпоновані у восьмигранне обрамлення. Композиційним центром третього ярусу був Христос на троні "Деісус", перед ним – Богоматір та Іоанн Предтеча на колінах, а за спиною трону – портретні зображення ктиторів І. та В. Золотаренків. Іконостас і настінний живопис у первозданному вигляді не збереглися.

М.с. не раз горів (1754, 1773, 1797) та перебудовувався в 2-й пол. 19 ст., унаслідок чого втратив цегляний бароковий декор, а цегляна баня грушоподібної форми була перебудована на більш видовжену. Протягом 18–19 ст. навколо М.с. формувався архітектурний ансамбль. Поряд була збудована двоярусна дзвіниця (не збереглася), а з пд. боку – на місці пошкодженої внаслідок пожежі 1792 церкви св. Варвари – тепла церква св. пророка Іоанна Предтечі з боковими вівтарями св. Варвари і св. Митрофана Воронезького (1842, нині – міський будинок к-ри). На поч. 1830-х рр. М.с. було закрито і перетворено на підсобні приміщення. Лише 1957–66 черніг. реставратори на чолі з М.Говденком підготували необхідну документацію для реставрації, яка почалася в 1980-х рр. і була завершена 1990 ніжин. реставраторами на чолі з Г.Сипливцем. Було повернуто первісний вигляд баням за зразком Свято-Троїцького собору Густинського Свято-Троїцького монастиря.