Бібліографічне посилання: Головко В.В. МИКУЛИНЦІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykulyntsi (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИКУЛИНЦІ (до 1387 – Микулин) – с-ще міськ. типу Теребовлянського р-ну Тернопільської області. Розташов. на р. Серет (прит. Дністра), за 13 км від райцентру та за 4 км від залізничної ст. Микулинці-Струсів. Населення 3,4 тис. осіб (2005).

Уперше згаданий у Київському літописі під 1144. Тоді галицький кн. Володимирко Володаревич програв війну вел. кн. київ. Всеволоду Ольговичу і мусив віддати йому захоплений раніше Микулин. Коли 1206 вел. кн. київ. Рюрик Ростиславич пішов на Галич (давній), галицько-волин. військо зустріло його біля Микулина. Археологічно Микулин не досліджений.

Літ.: Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. К., 1985.

М.Ф. Котляр.

У 2-й пол. 11 ст. перебувало в складі Теребовльського князівства, від 1140-х рр. – Галицького князівства, а від 1199 – Галицько-Волинського князівства. 1202 біля Микулина київ. кн. Рюрик Ростиславич розбив військо галицько-волин. бояр. Від 1387 – під владою Польщі.

1550 біля М. споруджено кам'яний замок-фортецю. 1595 М. отримали статус міста-фортеці, право проводити 3 ярмарки щорічно і торги щотижня, крім того, мешканці звільнилися на 6 років від податків. У 16–17 ст. містечко було власністю магнатів Конецпольських і Зборовських.

1672–83 перебували під владою Османської імперії. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перейшли до Австрії. У 18 ст. М. належать Сенявським, Любомирським, а потім – Потоцьким. Представниця цього роду Л.Потоцька збудувала в 60-х рр. 18 ст. палац і розкішний припалацовий костьол. Вже у 18 ст. замок почав занепадати, втрачаючи своє оборонне значення.

1810–15 належали Російській імперії, від 1815 – знову Австрії (з 1867 – Австро-Угорщина). У 1-й пол. 19 ст. в М. деякий час працювала суконна ф-ка. Поряд з містом були відкриті сірчані джерела, біля них споруджено грязьову лікарню і пансіонат. На поч. 20 ст. в місті працювали броварня, винокурня, цегельня, два млини, ткацька ф-ка, каменоломня, кар'єр з видобутку гравію тощо.

Під час Першої світової війни М. кілька разів переходили з рук у руки воюючих сторін. Від 1920 – під владою Польщі і були зараховані до розряду містечок. У 1930-х рр. в М. працювали пивоварний і спиртовий з-ди, оцтова ф-ка, цегельня, 2 водяні млини. Наприкінці 20-х рр. 20 ст. володаркою Микулинецького замку була графиня Ю.Рей, у якої не залишилося спадкоємців, тому будівля перейшла до її служниці Анни. Її сім'я і донині мешкає на території замку.

Від 1939 – у складі УРСР. Переведене до розряду с-щ міськ. типу, від 1940 – райцентр. Від липня 1941 до березня 1944 – під окупацією гітлерівських військ, було в складі Генеральної губернії. 1943 гітлерівці винищили більшість єврейського населення М.

1962 Микулинський р-н був ліквідований, а самі М. ввійшли до Теребовлянського р-ну.

Історичні пам'ятки: Замок 16–18 ст., палац 18–19 ст., Троїцький костьол 1779.