Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. МИКИТКА Осип [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mykytka_O (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИКИТКА Осип (21.02.1878 – серпень 1920) – військ. діяч, генерал-чотар Української Галицької армії. Н. в с. Заланів (нині село Рогатинського р-ну Івано-Франк. обл.) в сім'ї нар. учителів. Закінчив г-зію в Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), кадетську школу у Відні (1902). Офіцер австрійс. армії. У роки Першої світової війни – командир роти, батальйону на албанському фронті, з січня 1918 – командир Легіону Українських січових стрільців. З утворенням Західноукраїнської Народної Республіки і початком українсько-польської війни 1918–1919 – організатор і командир бойових груп "Старе Село", "Північ" на фронті Рава-Руська–Сокаль, які вели бої з кінця листопада 1918 за Львів. Від січня 1919 – командир 1-го Галицького корпусу, відзначився в ході Чортківської операції Української Галицької армії 1919 (червень), коли його корпус зайняв Броди і наблизився до захопленого поляками Львова. У ході Київ. операції УГА 1919 (серпень) визволяв столицю України, був призначений військ. комендантом Києва. З листопада 1919 – командувач УГА, з метою її порятунку уклав Договір між командуванням Української Галицької армії та командуванням Добровольчої армії (17 листопада 1919). У лютому 1920 виступив проти пропозиції переходу УГА на бік Червоної армії (див. Радянська армія, Червона Українська Галицька армія), а з метою порятунку армії прагнув вивести укр. частини в Румунію. Відтак заарештований органами ЧК і вивезений у підмосковний табір Кожухів для військовополонених галичан. У зв'язку з відмовою перейти на службу до Червоної армії і на наполягання В.Затонського був розстріляний на Лубянці.