Бібліографічне посилання: Волковинський В.М. МИНАКОВ Єгор Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mynakov_E_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИНАКОВ Єгор Іванович (10.04. 1854–21.09.1884) – революціонер-народник. Н. в м. Одеса в сім'ї чиновника. Закінчив Херсон. г-зію, 1878–79 навч. на фіз.-мат. ф-ті Новорос. ун-ту в Одесі. Увійшов до складу одес. народницького гуртка, де розповсюджував агітаційну літературу, вів пропаганду серед робітників. 9 лютого 1879 заарештований за здійснення терористичного акту проти провокатора. 31 березня 1880 Одес. військово-окружним судом засуджений до 20 років каторги, яку відбував у Карійській політ. каторжній в'язниці у складі Нерчинської каторги (р. Кара, притока р. Шилка, бас. Амуру; Забайкалля, Росія). 1880 та 1882 здійснив дві невдалі спроби втекти з каторги, за що був засуджений до довічного ув'язнення і переведений до Санкт-Петербурга в Петропавловську фортецю, а потім – у Шліссельбурзьку фортецю (1883–84). За нанесення образ тюремному лікареві 7 вересня 1884 тимчасовим військ. судом засуджений до страти. Розстріляний у Шліссельбурзькій фортеці.