Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Myrovy_poserednyk (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК – урядовий чиновник у Російській імперії, обов'язком якого була посередницька робота щодо врегулювання відносин між поміщиками та селянами під час проведення селянської реформи 1861. М.п. після узгодження його кандидатури з предводителями дворянства призначався губернатором і затверджувався Правительствуючим Сенатом. Гол. завданням мирових посередників вважалося складання і введення в дію уставних грамот. Водночас вони здійснювали нагляд за сільс. самоуправлінням, затверджували або відміняли вибори посадових осіб села і волості, виконували суд. функції з деяких кримінальних і цивільних справ, що мало відрізнялися від колиш. поліцейсько-вотчинних функцій поміщика. Багато поміщиків в інституті мирових посередників вбачали узурпацію їхньої влади і робили спроби ліквідувати його. Дії М.п. оскаржувалися перед повітовим мировим з'їздом. Від червня 1861 в Україні почали діяти 428, а по всій імперії – 1714 мирових посередників, які дещо стримували всевладдя поміщиків у найбільш напружений момент соціального протистояння на селі. 1874 мирових посередників повсюдно було замінено повітовими в сел. справах присутствіями. Однак у Правобережній Україні інститут мирових посередників діяв до 1917.