Бібліографічне посилання: Кресін О.В. МИРОВИЧІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Myrovychi (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МИРОВИЧІ – укр. козац. рід, відомий з 2-ї пол. 17 ст. Іван Мирович (р. н. невід. – п. 1706) – переяслав. полковник (1692–1706). У 1690-х рр. брав участь у боях з Кримським ханатом, у 1700-х рр. – із Швед. королівством. 1706 потрапив у полон, був відправлений до Швеції, де й помер. Одружений з Пелагією Захарівною Сологуб.

Його син Федір Іванович (1690–1758) навч. в Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія), обіймав при гетьманові І.Мазепі уряд генерального бунчужного. 1709 вів переговори із Запорозькою Січчю. Після Полтавської битви 1709 – на еміграції в Молдавському князівстві (1709–14). Від 1710 – генеральний осавул в еміграційному уряді П.Орлика. 1715–19 перебував у Швед. королівстві. Від 1719 до 1754 – у Речі Посполитій, на службі в князів Вишневецьких та магнатів Потоцьких. 1754 прибув до Крим. ханату з таємною місією від польс. короля Августа III Саксонського для організації антирос. коаліції. Водночас (до 1742) – на дипломатичній службі в еміграційному уряді П.Орлика.

Донька Івана Мировича Ганна Іванівна (р. н. і р. с. невід.) – дружина Семена Забіли, потім – А.Войнаровського, графиня. Від 1709 – на еміграції: у Молдав. князівстві (1709–14), у Речі Посполитій (1715–17), у Швед. королівстві (1718–40). Подальша доля невідома. Мати Станіслава та Ульріки-Елеонори Войнаровських.

Решта М. 1712–16 перебували на засланні в м. Москва, 1716–44 – у м. Тобольськ (нині місто в РФ). Син Федора Івановича Петро Федорович (р. н. і р. с. невід.) – єнісейський воєвода (від 1742), ін. син Яків Федорович (р. н. і р. с. невід.) – кузнецький воєвода (від 1742).

Другий син Івана Мировича Іван Іванович (бл. 1704 – 1753) 1720–31 служив у рос. армії, 1728 отримав чин капітана. Від 1731 – у Крим. ханаті на дипломатичній та військ. службі, політ. радник хана. Одночасно – на дипломатичній службі в еміграційному уряді П.Орлика: 1735 – з місією у колиш. польс. короля Станіслава Лещинського у Франції; 1736 – представник П.Орлика при уряді Османської імперії. 1750 під іменем Мустафа-ага був послом Крим. ханату в Бранденбурзькому курфюрстві (Пруссія).

Онук Федора Івановича Василь Якович (1740–64) за допомогою О.Г.Розумовського 1742 вернувся із заслання разом з батьком Яковом Федоровичем. 1754 зарахований до кадетського корпусу. Дослужився до чину підпоручика. 1764 здійснив невдалу спробу держ. перевороту в Російській імперії – намагався привести на трон ув'язненого імп. Івана VI Антоновича, скинувши імп. Катерину II, за що був страчений.