САБАТИНІВСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра пізнього бронзового віку, поширена в 15—13 ст. до н. е. в степовій смузі Пн. Причорномор’я від Дунаю до Приазов’я та Пн. Криму. У формуванні С.к. провідна роль належить носіям багатоваликової (багатопружкової) кераміки культуриВиноградний Сад, Анатолівка, Кірове, Новокиївка та ін.). На поселеннях по берегах річок будували напівзаглиблені або наземні житла на кам’яних основах, а у відкритому степу — легкі наземні. Особливості поховань остаточно не з’ясовані, бо, можливо, набув великого поширення безкурганний обряд. С.к. існувала під час кліматичного оптимуму, тому поруч із типовим для степу тваринництвом значного розвитку набуло землеробство. Для сабатинівського населення характерне високорозвинуте вир-во, засвідчене майстернями (Волоське, Червономаяцька, Вищетарасівська, Новокиївка, Малокопанівська та ін.), де виготовляли знаряддя праці, зброю та прикраси. Численні скарби бронз. речей — Журавлинський, Коблевський, Курлозький (див. Курлозький скарб), Новотроянівський (див. Новотроянівський скарб), Інгульський (див. Інгульський скарб), Солонецький, Бузький, Оріховський та ін. — вказують на торг. зв’язки з карпато-трансильванськими та дунайськими металургійними центрами, а на сході — зі зрубною культурно-історичною спільністю.

1. Черняков И.Т. Северо-Западное Причерноморье во второй половине II тыс. до н. э. К., 1985
2. Шарафутдинова И.Н. Сабатиновская культура. В кн.: Шарафутдинова И.~. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. К, 1986
3. Gerśkovič J.P. Zur Studien spätbronzezeitlichen Sabatinovka-Kultur am unteren Dnepr und an der Westküste des Azov’schen Meeres: Archäologie in Eurasien, bd 7. Darmstadt, 1999