САДОВСЬКИЙ Микола Карпович (справжнє прізв. — Тобілевич; 18(06).03, за ін. даними 13 (01). 12.1856—07.02.1933) — актор, режисер, театральний діяч, письменник. Брат І.Карпенка-Карого, М.Садовської-Барілотті, П.Саксаганського. Н. в с. Кам’яно-Костувате (нині село Братського р-ну Миколаїв. обл.). Походив зі старовинної шляхетської родини. Навч. в Херсон. г-зії (1868—69) та Єлизаветградському реальному уч-щі (1869—77). 1877, не закінчивши курсу в уч-щі, пішов добровольцем на російсько-турецьку війну 1877—1878. За звитягу та хоробрість, виявлені в боях під Шипкою, нагороджений Георгіївським хрестом та представлений до офіцерського чину. Навч. в Київській та Одеській військових школах (1878—80). Під час військової служби в Бендерах (нині місто в Молдові) грав у місц. аматорському драм. гуртку, де познайомився з М.Адасовською (М.Заньковецькою). 1881 демобілізувався і вступив актором до професійної укр. театральної трупи Г.Ашкаренка в Кременчуці. 1882—83 та 1885—88 грав у трупі М.Л.Кропивницького, 1883—85 — у трупі М.Старицького. 1888 заснував власну трупу, яка 1898 об’єдналася з Товариством російсько-малоросійських артистів І.Карпенка-Карого та П.Саксаганського. 1900 до них приєднався ансамбль М.Кропивницького. Гастролювали по Україні, Росії, Закавказзю, Молдові та Польщі. 1905—06 — директор та режисер театру т-ва "Руська бесіда" у Львові. 1906 разом із М.Заньковецькою заснував у Полтаві пересувний театр, який 1907 переїхав до Києва, розмістився в Троїцькому нар. домі (нині приміщення Київ. нац. академічного театру оперети) та став першим укр. стаціонарним театром (проіснував до 1919). За часів визвол. змагань був гол. уповноваженим у справах нар. театрів. 1920 разом із трупою виїхав до Галичини. 1921—23 очолював перший професійний театр на Закарпатті (Рус. театр т-ва "Просвіта" в Ужгороді). Із 1923 — у Празі (Чехословаччина). 1926 повернувся до УСРР, працював у Києві та Харкові як актор і режисер, знімався в кіно ("Вітер з порогів", 1929). Творчий діапазон С. як актора був надзвичайно широкий: драм. ролі — Дмитро ("Не судилося" М.Старицько-го), Панас ("Бурлака" І.Карпенка-Карого), Гнат ("Безталанна" І.Карпенка-Карого) та ін.; комедійні та характерні — Городничий ("Ревізор" М.Гоголя), Мартин Боруля ("Мартин Боруля" І.Карпенка-Карого), Карась ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського) та ін.; героїчні та трагедійні — Богдан Хмельницький ("Богдан Хмельницький" М.Старицького), Сава Чалий ("Сава Чалий" І.Карпенка-Карого), Гетьман Дорошенко ("Гетьман Дорошенко" Л.Старицької-Черняхівської), Командор ("Камінний господар" Лесі Українки) та ін. Уславився як виконавець укр. нар. пісень. Виховав цілу плеяду укр. акторів: І.Ковалевський, О.Корольчук, М.Малиш-Федорець, А.Петляш, Є.Хуторна та ін. Переклав на укр. мову твори М.Гоголя, О.Островського, Л.Толстого, А.Чехова, Ю.Словацького. Автор лібрето до опер "Галька" С.Монюшка, "Продана наречена" Б.Сметани, "Енеїда" М.В.Лисенка, а також спогадів "Спомини з російсько-турецької війни 1877—1878 рр." (К., 1917; Кіровоград, 1993) та "Мої театральні згадки: 1881—1917" (К.—Х., 1930; К., 1956).

П. у м. Київ, похований на Байковому цвинтарі.

1. Мар’яненко І. Минуле українського театру. К., 1953
2. Про М.К. Садовського: Збірник матеріалів до 100-річчя з дня народження. К., 1957
3. Тобілевич С. Мої стежки й зустрічі. К., 1957
4. Василько В. Микола Садовський та його театр. К., 1962
5. Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі. К., 1964
6. Український драматичний театр, т. 1. К., 1967
7. Спогади про Миколу Садовського: Збірник. К., 1981