 Бібліографічне посилання: Вільшанська О.Л.
САКСАГАНСЬКИЙ Панас Карпович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Saksahanskyj_P (останній перегляд: 18.03.2022)
САКСАГАНСЬКИЙ ПАНАС КАРПОВИЧ
САКСАГАНСЬКИЙ Панас Карпович (справжнє прізв. — Тобілевич; 15(03).05.1859—17.09.1940) — актор, режисер, драматург. Нар. артист УСРР (1925), нар. арт. СРСР (1939). Брат І.Карпенка-Карого, М.К.Садовського, М.Садовської. Н. в с. Кам’яно-Костувате Бобринецького пов. (нині село Братського р-ну Миколаїв. обл.) в сім’ї збіднілого дворянина, управителя панського маєтку. Мати його, уроджена Садовська, за походженням була кріпачкою. Початкову освіту здобув у Бобринецькій початковій школі та Єлизаветградському реальному уч-щі, яке закінчив 1877. Вступив на військ. службу, був направлений до Одес. юнкерської школи (1878—80). Служив у 58-му Празькому піх. полку, розташованому в Миколаєві. Почав виступати на сцені в аматорських виставах, ще навчаючись у старших класах. Із 1883 розпочав професійне творче життя на сцені Миколаїв. театру в трупі під кер-вом М.Л.Кропивницького та М.Старицького, зігравши роль Возного в "Наталці Полтавці". 1890 очолив власну трупу "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.Саксаганського" (див. Товариство російсько-малоросійських артистів), яка проіснувала окремо до 1898. Із 1900 трупа С. ввійшла до об’єднаного театрального колективу "Малоросійська трупа М.Кропивницького, під керівництвом П.Саксаганського і М.Садовського за участю М.Заньковецької". У подальші роки С. гастролював у складі різних театральних труп. 1915 вступив до "Товариства українських акторів під орудою І.Мар’яненка". 1918 запрошений на посаду директора, режисера й актора в держ. Нар. театр у Києві, який проіснував до 1922, коли на його базі було створено Укр. драм. театр ім. М.Заньковецької (нині Нац. укр. драм. театр ім. М.Заньковецької у Львові). За своє творче життя зіграв бл. 100 осн. ролей як комедійного, так і драм. репертуару, а також багато епізодичних ролей: Пеньонжка ("Мартин Боруля"), Копач ("Сто тисяч"), Харко Ледачий ("Паливода ХVIII ст."), Цокуль ("Наймичка"), Феноген ("Хазяїн"), Іван ("Суєта"), Потоцький, Гнат Голий ("Сава Чалий"), Тарас ("Бондарівна"), Гнат ("Безталанна"), Юліан ("Лиха іскра…") — І.Карпенка-Карого; Богун ("Богдан Хмельницький"), Шпонка ("Як ковбаса та чарка…"), Кабиця ("Чорноморці"), Голохвостий ("За двома зайцями") — М.Старицького; Іван Непокритий ("Дай серцю волю…" М.Кропивницького), Стецько ("Сватання на Гончарівці" Г.Квітки-Основ’яненка), Карась ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського), Возний, Виборний ("Наталка Полтавка" І.Котляревського), Франц Моор ("Розбійники" Ф.Шіллера). І кожна з них — вершина акторського мист-ва. Створені ним сценічні образи стали класичними зразками акторської техніки й майстерності перевтілення. С. відомий і як талановитий режисер, він першим на укр. сцені став створювати партитури ролей і вистав, тобто започаткував власну систему попередньої роботи над роллю. Автор комедій "Лицеміри" (1908) і "Шантрапа" (1913). Свої думки про створення сценічного образу виклав у статті "Моя робота над роллю" (1937). П. у м. Київ, похований на Новобайковому цвинтарі. |
