 Бібліографічне посилання: Вирський Д.С.
САКИ , місто АРК [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Saky_mst (останній перегляд: 18.03.2022)
САКИ , МІСТО АРК
САКИ (кримськотатарською — Saq) — місто респ. підпорядкування Автономної Республіки Крим, райцентр. Розташов. на пн. березі Cакського озера, неподалік від узбережжя Каламітської зат. Населення 24,2 тис. осіб (2011). Відоме з 18 ст. як татар. поселення, мешканці якого були підданими мурз роду Мансур. На Сакському озері (тоді — озеро Тузла) в цей час уже видобували сіль і користувалися грязями як засобом лікування. Після анексії Криму Рос. імперією (1783) С. увійшли до складу Євпаторійського пов. Таврійської області (із 1802 — Таврійської губернії). Із 1827 в С. працював євпаторійський повітовий лікар Миколай Оже (1800—53); цю дату прийнято вважати початком діяльності бальнеологічного курорту. 1837 С. стали центром волості, того ж року тут розміщено відділення Сімферопольського військ. госпіталю. Під час Кримської війни 1853—1856 село було зруйноване в ході бойових дій, частина татар. населення емігрувала до Османської імперії. 1858 сюди переселилося кілька сел. родин із Полтавської губернії, 1861 — із Воронезької губ., а 1864 — група стамбульських греків. 1883 сакський соляний промисел орендував підприємець І.Балашов, який провів його тех. модернізацію. Велике значення для розвитку С. мало спорудження шосе Сімферополь—Євпаторія (1905) і залізниці Сімферополь—Євпаторія (1916). У 2-й пол. 19 ст. значно розвинулися Сакська грязелікарня (із 1864 її орендував лікар Е.Поспішіль, 1880 вона перейшла в підпорядкування губернського земства) та супутня їй курортна інфраструктура (зокрема, 1890 пробурено першу артезіанську свердловину і закладено парк). 1912 засновано Цандерівський ін-т діагностики і фізичних методів лікування. 1916, за участю франц. інвесторів, споруджено з-д із вир-ва брому (пізніше — Сакський хімічний з-д, який діяв до поч. 21 ст.). Після громадян. війни 1918—22 і встановлення рад. влади курорт знов почав діяти, але вже на нових засадах (як "оздоровниця для трудящих"). 1930 С. дістали статус курортного с-ща, 1935 стали райцентром. У період гітлерівської окупації (29 жовтня 1941 — 13 квітня 1944) с-ще значно постраждало. 1952 С. дістали статус міста, а 1979 — статус міста обласного підпорядкування. У 1950—80-ті рр. відкривалися нові санаторії та бази відпочинку, вдосконалювалася інфраструктура курорту, який і на поч. 21 ст. користується популярністю і продовжує розвиватися. У С. діє музей історії грязелікування, є курортний парк зі скульптурою бронтозавра (яка стала символом міста). Істор. будівлі кінця 19 — поч. 20 ст.: "ванні будинки", грязелікарня, готелі, церква Святого Іллі. В околицях — численні археологічні пам’ятки різних епох, зокрема греко-скіф. городище Кара-Тобе, на терені якого діє музей старожитностей Пн.-Зх. Криму, та античне святилище на Сакському пересипу. |
