САЛЬСЬКИЙ Володимир Петрович (24.07.1885—05.10.1940) — військ. діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Н. в м. Острог. Закінчив Віленське піх. юнкерське уч-ще (1906), Миколаївську академію Ген. штабу в Санкт-Петербурзі (1912), служив у розвідвідділі Київського військового округу. У роки Першої світової війни — на фронті, офіцер штабів, генерал-квартирмейстер рос. 12-ї армії у Прибалтиці (1917). Після утворення Української Центральної Ради брав участь в українізації війська. На поч. 1918 — нач. штабу укр. військ у Києві в боях з більшовицькими військами М.А.Муравйова. За Української Держави — нач. штабу 1-ї Сердюцької д-зії, член Комісії з організації військ. шкіл та академії в Україні. Приєднався до частин Директорії Української Народної Республіки, призначений нач. штабу коменданта Києва, згодом — Гол. шкільного управління Ген. штабу Армії УНР. Під час наступу більшовицьких військ навесні 1919 очолив Запорізький корпус Армії УНР, здійснив низку вдалих операцій при здобутті Проскурова (нині м. Хмельницький), Києва. Призначений військ. міністром УНР. Наприкінці 1919 з Гол. отаманом Армії УНР С.Петлюрою виїхав до Польщі, займався формуванням укр. д-зій. Як військ. міністр (до 1940) і нач. Ген. штабу уряду УНР в екзилі (з 1922) опікувався інтернованими формуваннями Армії Української Народної Республіки (бл. 30 тис. вояків), дбав про їх розміщення, вишкіл, побут у таборах, розгортання культурно-освіт. роботи. Перебував у м. Каліш (Польща), а з 1924 — у Варшаві, входив до Вищої військ. ради, Українського центрального комітету, Об’єднання вояків Армії УНР. Автор спогадів, військово-теор. статей, історії визвольних змагань.

П. у м. Варшава.

1. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Львів, 1993
2. Державний центр Української Народної Республіки в екзилі. К., 1993
3. Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995
4. Тинченко Я. Українське офіцерство: Шляхи скорботи та забуття: 1917—1921 роки. К., 1995