САМАРСЬКА ПАЛАНКА — адм.-тер. одиниця Вольностей Війська Запорозького низового (Нової Січі). Розташов. на Лівобережжі між річками Самара і Кінська (обидві прит. Дніпра; території сучасних Дніпроп. та Запоріз. областей). Її центром було м-ко Самара, чи Новоселиця (нині м. Новомосковськ). Велика за територією, вона займала проміжне становище між добре освоєними, з розвинутим землеробством, "внутрішніми" паланками Запоріжжя (Кодацька паланка, Орільська паланка, Протовчанська паланка) та прикордонними (Бугогардівська паланка, Інгульська паланка, Прогноїнська паланка та Кальміуська паланка), що годували нечисленних напівосілих промисловиків-уходни-ків. Славу С.п. становило скотарство, тут розташовувалися найбільші кінські заводи запорожців. Місц. коней масово експортували в усі сусідні країни. На півночі С.п. по берегах Самари та Вовчої (прит. Самари, бас. Дніпра) існували значні лісові масиви (т. зв. Самарська товща), про охорону яких запорожці дбали неухильно. Взагалі басейн Самари надавався для розвитку багатопрофільного госп-ва (рільництво, рибний та мисливський промисли, бджільництво, деревообробка). Тут розташувався й один із гол. сакральних центрів запорожців — Самарський Пустинно-Миколаївський монастир. Гол. джерелом конфліктів козаків з імперськими владами на цих теренах було буд-во спочатку Богородицької фортеці (див. Самара, 1688), а згодом — системи оборонних споруд, відомих як Українська лінія (1730—40-ві рр.) та Дніпровська лінія (1770-ті рр.), які вимагали значних матеріальних жертв, у т. ч. і з боку Запорожжя.

ВИРСЬКИЙ Дмитро Станіславович

1. Слабченко М.Є. Паланкова організація Запорозьких Вольностів. В кн.: Праці Комісії для виучування історії західноруського та українського права, вип. 6. К., 1929
2. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків, т. 1. Львів, 1990
3. Мільчев В.І. Конфігурація та устрій Вольностей Війська Запорозького Низового за часів Нової Січі. В кн.: Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету, вип. 20. Запоріжжя, 2006