САМІЙЛЕНКО Володимир Іванович (літ. псевдоніми — В.Сивенький, Л.Сумний, Іваненко, Полтавець, Смутний; 03.02.1864 —12.08.1925) — поет, перекладач. Н. в м-ку Великі Сорочинці (нині село Миргородського р-ну Полтав. обл.). Син колиш. кріпачки Олександри Самійленко і поміщика Івана Лисевича. Здобував освіту у дяка, а з 1875 — у Полтав. г-зії. Перші сатиричні та ліричні вірші почав писати у старших класах г-зії. 1884—90 навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. Тут входив до гуртка студентів, які створили "Хрестоматійне товариство". Осн. метою т-ва вони вважали розвиток нац. свідомості, а тому працю на культурно-освіт. ниві визнавали за гол. своє завдання. Якийсь час перебував у гуртку "Літературна громада", створеному Лесею Українкою. Зблизився з І.Франком, Л.Глібовим, Б.Грінченком, М.Коцюбинським. Працював на Київ. телеграфі, із 1893 — у Черніг. губернському земстві, із 1900 — діловодом Кубанського обласного управління, секретарем повітової земської управи в Миргороді. Під час революції 1905—1907 переїхав до Києва, де займав посаду коректора в газетах "Громадська думка" і "Рада", співробітничав у "Новій громаді" та ж. "Шершень". Нестатки та злидні змусили його повернутися на Чернігівщину. 1917 знову приїхав до Києва, працював тут дрібним службовцем, писав статті про укр. мову, робив переклади з іноз. літератур. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 емігрував за кордон, але 1924 повернувся на Батьківщину. Працював редактором.

У літ. доробкові С. містяться ліричні поезії, перша збірка яких вийшла в Києві 1890, та найповніша — у Львові (1906), історико-побутові драми ("Маруся Чураївна", 1895), блискучі сатиричні й гумористичні твори ("Ельдорадо", "Патріот Іван", "На печі", "Te deum", "Думацяця" та ін.), кращі переклади світ. класики з Гомера, Данте Аліг’єрі, П.Бомарше, Дж.Байрона, П.Беранже, А.Франса, О.Пушкіна, М.Гоголя.

П. у с-щі Боярка-Будаївка (нині м. Боярка).

ЛАЗАНСЬКА Тамара ІванівнаІ.

1. Твори, т. 1—2. К., 1958

1. Історія української літератури, т. 4, кн. 2. К., 1969