САНДЖАК (турец. — прапор) — 1) прапор, особливо великий прапор (на відміну від прапорця на списі — байрака). Початково символ воєнного командування у степовиків, у зв’язку з посиленням політ. впливу турец. військових в ісламських д-вах Бл. Сходу С. перетворився в серед. 12 ст. на владну регалію; 2) воєнно-адм. одиниця в Османській імперії. Засновник Осман. д-ви Осман-бей проголосив територію свого князівства бейликом або С. У міру завоювань С. перетворився на символ влади, ввіреної султаном на певній території санджак-беєві. На території С. розміщувалися, крім лена санджак-бея, кілька десятків менших ленів та кілька сотень тимарів. Феод. ополчення С. утворювали окрему одиницю у війську. На кінець 16 ст. в Осман. імперії налічувалося бл. 700 санджаків. Кілька санджаків формували генерал-губернаторство або ейялет (вілаєт, бейлербеїлік). Із 1837 санджаки стали виключно адм. одиницями. Поділ на санджаки проіснував до 1921, але адм. кордони колиш. санджаків зберегли своє значення дотепер. На території сучасної України центри санджаків існували в різний час у Кефе (нині м. Феодосія), Акермані (нині м. Білгород-Дністровський), Очакові, Хотині, Кам’янці (нині м. Кам’янець-Подільський), Язловці (нині село Бучацького р-ну Терноп. обл.), Меджибожі, Барі. За Україною під владою П.Дорошенка визнавався статус санджака.

ГАЛЕНКО Олександр Іванович

1. Pitcher D.E. An historical geography of the Ottoman Empire. Leiden, 1972
2. Kunt M. The Sultan’s Servants: The Transformation of Ottoman provincial government, 1550—1650. New York, 1983
3. Kolodziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki, 1672—1699. Warszawa, 1994
4. Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба, 1300—1600. К., 1998