 Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я.
САНОК [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sanok_mst (останній перегляд: 18.03.2022)
САНОК
САНОК (укр. Сянік/Сяник, польс. Sanok, німец. Saanig) — місто в Польщі, у Підкарпат. воєводстві, на р. Сян (права прит. Вісли), на теренах історичної Лемківщини. За археол. даними (городище на Замковій горі), С. заснований в 11 ст. (за деякими даними — у 9 ст.). Уперше згаданий у Київському літописі під 1150 як укріплений населений пункт у складі Галицького князівства на русько-польсько-угор. прикордонні. С. контролював шлях, який вів із карпатського Дуклянського перевалу (із ним ототожнюють літописні Угор. ворота, згадані під 1231) на Перемишль.1339 галицько-волин. кн. Юрій Болеслав надав місту локаційний привілей (див. Локація) на магдебурзькому праві. Були запрошені нім. колоністи, завдяки яким С. набув виразно нім. характеру (аж поки німці в 16 ст. не зазнали полонізації) і став значним торгово-ремісничим осередком. Із 14 ст. русини (українці) становили меншість населення міста.1345 С. разом із Перемишльською землею увійшов до володінь польс. короля Казимира III Великого, а пізніше був включений до Королівства Польського і став центром Сяноцької землі, яка з 1434 була складовою частиною Руського воєводства. Від 1434 в С. функціонували земський суд і гродський суд. Замок став садибою гродського старости. Значний вплив на розвиток міста у 1-й пол. 16 ст. мала госп. діяльність польс. королеви Бони Сфорца Арагонської. Наприкінці 16 ст. почався період упадку міста. У вересні 1672 місто було сплюндроване татар. загонами.1772 С. увійшов до володінь австрійс. Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина), був центром округу, а пізніше (із 1864) — повіту у складі Королівства Галиції і Лодомерії. 1884 місто отримало залізничне сполучення із Краковом та Львовом, завдяки чому почалися індустріалізація і зростання чисельності населення (у серед. 19 ст. було 2,5 тис. мешканців, у 1900 — 9 тис., у 1921 — 12 тис.). Під час Першої світової війни місто із 26 вересня 1914 до 11 травня 1915 було окуповане рос. військами.У 2-й Речі Посполитій (1918—39) С. — центр повіту Львів. воєводства. Незважаючи на те, що частка українців у населенні міста в міжвоєнний період становила лише 11,5 % (на 1939), місто було осередком культ. життя українців Сх. Лемківщини. 1931 в місті було засновано укр. музей "Лемківщина". 1936—44 С. був осідком Лемківської Апостольської Адміністратури.На початку Другої світової війни, 12 вересня 1939, С. був окупований нім. військами. Згідно з радянсько-нім. угодами в 1939—41 лівобережна частина міста відійшла до Німеччини, правобережна — до СРСР. 23 червня 1941 гітлерівці окупували правобережну частину міста, і С. повністю увійшов до Генеральної губернії. 3 серпня 1944 С. здобутий Червоною армією. Після знищення нацистами євреїв (які становили в 1939 до 40 % населення) і депортації українців (1946—47) етнічний склад населення став чисто польським.1958 в С. засновано музей нар. арх-ри (перший і найбільший у Польщі), де представлено, зокрема, укр. етногр. регіони — Лемківщину, Бойківщину й Надсяння. Із 1983 в С. — резиденція владики Перемисько-Новосончівської єпархії Польської православної церкви. У С. діють православна і греко-католицькі церкви, відділ Укр. суспільно-культ. т-ва. В істор. музеї С. зберігається найбільша в Європі колекція ікон 16—20 ст. |
