Бібліографічне посилання: Войтович Л.В.
САПІГИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sapihy_rid (останній перегляд: 18.03.2022)
САПІГИ
САПІГИ (Сапєги, Sapiehowie) — литовська, із 19 ст. — польська магнатська (із 17 ст. — князівська) родина. Походили зі смоленських бояр. Виводили походження від вел. кн. литов. Гедиміна, вважаючи себе нащадками Пунігайла, сина Наримунта Гедиміновича, що, однак, не підтверджено. Першими відомими джерелам С. були писар господарський Семен С. (1-ша пол. 15 ст.) та його сини Богдан (п. після 1511), писар господарський (1471) і окольничий смоленський (1503); Івашко (п. 1516 або 1517), писар (1483) та маршалок (1506) господарський; Юрій (згаданий 1497) та Василь (п. після 1516). Від Богдана та Івашка Семеновичів походять дві гілки С. Піднесення родини почалося з Лева Івановича (1557—1633), який став канцлером литовським (1589—1623), віленським воєводою (1623—33) і великим гетьманом литовським (1625—33), відігравав велику роль у зовн. і внутр. політиці Великого князівства Литовського, відстоював інтереси литов. магнатів у протистоянні з короною. Під його кер-вом завершено роботу над Литов. статутом 1588 (див. Статути Великого князівства Литовського). У 17 ст. С. стали другою магнатською родиною в Литві після князів Радзивіллів. Через шлюби до них відійшли значні маєтності, зокрема в укр. землях. 1594 С. успадкували величезні поліські володіння Кмітичів (Софія, дочка Філона Кмітича, була дружиною Лукаша С.). Ян-Казимир (п. 1730), великий гетьман ли-товський (1708—09) і генерал-фельдмаршал рос. армії (1726), та його син Петро (1701—71), який одружився з родичкою рос. імп. Катерини I графинею Софією Скавронською, продали значні добра, отримані в Росії, і значно розширили володіння С. в укр. землях. У 19 ст. С. були одними з найбільших магнатів Галичини і мали значний вплив на екон., політ. і культ. життя краю. Князь Леон (див. Лев Сапіга; 1803—78), маршалок Галицького крайового сейму, підкреслював своє "руське" походження, пропонував порозуміння поляків з українцями у формі, яка забезпечила б домінуючі позиції польс. шляхти. У планах "Київського королівства" його престол мав зайняти, правдоподібно, князь Леон (молодший; див. Л.Сапіга; 1856—93). Із родини С. походить багато відомих діячів. Павло (п. 1580) — київський каштелян (1566), започаткував укр. володіння родини. Ян-Петро (1569—1611) — авантюрист, активний учасник подій моск. Смути 1608—11, гетьман Лжедмитрія II. Казимир-Ян (1637—1720) — великий гетьман литовський (1682—1703, 1705—08), разом із братом Бенедиктом-Павлом (п. 1707), великим підскарбієм литовським (1676—1703), виступили противниками політики польс. короля Яна III Собеського, а на поч. 18 ст. розв’язали справжню громадян. війну, яка мало не привела до відриву Литви від Польщі. Олександр-Міхал (1730—93) — гетьман литовський (1762), великий канцлер литовський (1775), був маршалком Торговицької конфедерації (1792). |