САЦЬКИЙ Віталій Антонович (н. 22.04.1930) — голова правління ВАТ "Запорізький металургійний комбінат імені С.Орджонікідзе" (із січня 1986). Канд. тех. н. (1968). Герой України із врученням ордена Д-ви (28 січня 1999). Академік гірничих наук України (1993), академік інженерних наук України, член Рос. академії природничих наук. Заслужений металург України (1975). Н. в смт Чубарівка (нині м. Пологи). Навч. на технологічному ф-ті Дніпроп. металургійного ін-ту (1949—54) за спеціальністю інженер-металург. Із серпня 1954 — інженер-прокатник прокатного цеху, із листопада 1954 — секретар к-ту комсомолу з-ду, із травня 1956 — вальцювальник, із листопада 1956 — майстер дрібносортного стану прокатного цеху, із січня 1958 — нач. зміни сортопрокатного цеху, із вересня 1958 — майстер станів цеху блумінгів, із квітня 1959 — нач. дрібносортного стану сортопрокатного цеху, із липня 1961 — заст. начальника, із січня 1965 — нач. сортопрокатного цеху, із травня 1968 — гол. прокатник, із серпня 1968 — гол. інженер — заст. директора металургійного з-ду "Криворіжсталь" у м. Кривий Ріг. Із січня 1980 — директор Всесоюзного н.-д. проектно-конструкторського технологічного ін-ту механізованої праці в чорній металургії (Дніпропетровськ). Із березня 1983 по січень 1986 — нач. Респ. пром. об’єднання металургійних підпр-в "Укрметалургпром" (Дніпропетровськ).

Депутат ВР УРСР 12-го скликання, член Комісії з питань розвитку базових галузей народного госп-ва.

Автор понад 120-ти наук. праць, 29-ти винаходів, книги "Експлуатація безперервних дрібносортних станів" (1965).

Лауреат Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1970), Держ. премії України в галузі н. і т. (2001).

Нагороджений орденами Пошани (1966), Трудового Червоного Прапора (1971), "За заслуги" 3-го (1993), 2-го (1997), 1-го ст. (2005), кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (2009), медаллю "За доблесну працю" (1970).

БУЗАЛО Віктор ЙосиповичЙ.

1. Хто є хто в Україні. К., 1997
2. Герои Украины. «Експерт. Украинский деловой журнал». К., 2010, № 44