САВЧЕНКО Федір Якович (02.02.1892 — імовірно, липень 1938) — історик, близький співробітник М.Грушевського. Н. в м. Хорол. Навч. в Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька та Історико-філол. ін-ті в Санкт-Петербурзі, спеціалізувався спершу з історії літератури. 1914 відряджений за кордон як професорський стипендіат. До 1924 (спершу з наук. метою, згодом як емігрант) відвідав Німеччину, Швейцарію, Італію, Бельгію, Велику Британію, Австрію, Польщу. Найдовше (1916—21) перебував у Франції, де, зокрема, виконував спец. доручення мін-ва нар. освіти Тимчасового уряду й до січня 1918 мав акредитацію при франц. уряді. Рівночасно відвідував виклади в Сорбонні та був одним із керівників "Української національної ради" у Франції.

За кордоном відбулося його знайомство з М.Грушевським, що визначило подальшу долю С. За пізнішим свідченням М.Грушевського, "познайомившися … зі мною в 1919 р., він (Савченко. — Авт.) став під моїм керівництвом працювати над фолькльором, етнольогією і соціольогією, і 1924 р. вийшла його перша праця, зроблена під моїм керівництвом: "Обрядовість найпримітивніших”…" Восени 1924 С. на пропозицію М.Грушевського переїхав із Берліна (Німеччина) до Києва для роботи на штатній посаді у ВУАН. Був керівником Комісії історії Зх. України, співробітником Комісії історичної пісенності. Йому належить ґрунтовне дослідження "Заборона українства 1876 р.: До історії громадських рухів на Україні 1860—1870-х рр." (1930). У листі до Я.Гординського у Львів 20 лютого 1931 (за два тижні перед власним арештом), повідомляючи про перші відгуки на його монографію доморослих "марксо-ленінських" істориків, С. зауважив: "Оскільки чую розмови, то ставлення досить гостре й критичне, хоч навряд чи кому вдасться зменшити значіння тих матеріялів і документів, що я витяг із архівної темряви на світ. У цьому відношенні я не знаю, хто б тут у нас міг зо мною конкурувати".

1924—31 С. був довіреною особою керівника Істор. секції ВУАН у всіх науково-орг. питаннях: допомагав у редагуванні видань, полагоджував видавничі проблеми з Державним видавництвом України, постійно їздив у всіх справах М.Грушевського та Істор. секції ВУАН до Харкова. Несприйняття М.Грушевського з боку кер-ва ВУАН (С.О.Єфремов, А.Кримський) впливало й на оцінку постаті та діяльності С. як його довіреної особи.

Заарештований київ. оперативним сектором Державного політичного управління УСРР 8 березня 1931 у сфабрикованій "справі" т. зв. Укр. нац. центру (див. "Українського національного центру" справа 1930—1932). 7 лютого 1932 Колегією ОДПУ СРСР засуджений до 5-ти років позбавлення волі. Утримувався в Суздальському та Ярославському політізоляторах. Після завершення терміну покарання за рішенням Особливої наради при НКВС СРСР, затвердженим ЦВК СРСР 10 березня 1936, був засланий на 3 роки до Саратова (нині місто в РФ). Викладав у школах англійську, у місц. консерваторії — італійську мови; працював над десятимовним словником, який довів до літери "С". 18 жовтня 1937 вдруге заарештований Управлінням НКВС РРФСР по Саратовській обл. за обвинуваченням у приналежності до "контрреволюційної есерівської націоналістичної групи". Як і "керівник" останньої Й.Гермайзе, одержав ще 10 років таборів. Від липня 1938 дружина не мала від нього звісток — вірогідно, С. був страчений або помер в ув’язненні.

РУБЛЬОВ Олександр Сергійович

1. Бальзак на Україні (1847—1850). «Україна», 1924, кн. 1—2
2. Обрядовість найпримітивніших: Пігмеї та бушмени. В кн.: Науковий збірник за 1924 р.: Записки Українського наукового товариства в Києві, т. 19. К., 1925
3. Перший збірник українських пісень Максимовича: 1827—1927. К., 1928
4. Українське науково-культурне самовизначення 1850—1876 рр. «Україна», 1929, січень—лютий (кн. 32); Заборона українства 1876 р.: До історії громадських рухів на Україні 1860—1870-х рр. Х.—К., 1930
5. Листування Я. Головацького з О. Бодянським (1843—1876). В кн.: За сто літ: Матеріяли з громадського й літературного життя України ХIХ і початків ХХ ст., кн. 5. К., 1930
6. The Suppression of the Ukrainian Activities in 1876. München, 1970

1. Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків. «ЗНТШ» (Париж—Чикаго), 1962, т. 173
2. Рубльов О.С. Особистий секретар академіка М.С. Грушевського: Ф.Я. Савченко. В кн.: Репресоване краєзнавство: 20—30-ті роки. К., 1991
3. Гирич І.Б., Кіржаєв С.М. До історії Всеукраїнської академії наук: Михайло Грушевський і Агатангел Кримський: З приводу «Осібної гадки акад. М. Грушевського до протоколу спільного зібрання УАН від 17 жовтня 1927 р.». В кн.: Український археографічний щорічник, вип. 1 (4). К., 1992
4. Рубльов О.С. «Аташе» академіка М.С. Грушевського: Савченко Федір Якович. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992
5. У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891—1941). К., 1993
6. Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки ХХ ст.). К., 1994
7. Єфремов С.О. Щоденники, 1923—1929. К., 1997
8. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931—1934). К., 1999
9. Юркова О.В. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М.С. Грушевського (1924—1930 рр.). К., 1999
10. Миллер А.И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХIХ в.). СПб., 2000
11. Папакіна Т. Комісія дослідження історії Західної України Всеукраїнської академії наук: Науково-бібліографічний доробок (1925—1933). «Бібліотечний вісник [НБУВ]», 2001, № 3
12. Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914—1939). К., 2004