ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

САВИЦКИЙ ЄВГЕН ЯКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Першина Т.С. САВИЦКИЙ Євген Якович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Savytskyj_Y (останній перегляд: 18.03.2022)
САВИЦКИЙ ЄВГЕН ЯКОВИЧ

САВИЦЬКИЙ Євген Якович (24 (11).12.1910—06.04.1990) — військовик, маршал авіації (5 травня 1961). Двічі Герой Рад. Союзу (11 травня 1944, 2 червня 1945). Засл. військ. льотчик СРСР (1965). Н. в м. Новоросійськ (нині місто Краснодарського краю, РФ). У Червоній армії з 1929. Закінчив військ. школу льотчиків (1932), Військ. академію Генштабу (1955). У червні 1941 — майор. Під час Великої Вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 — командир авіаполку, авіад-зії, командуючий військово-повітряними силами 25-ї армії (на Далекому Сх.), із травня 1942 — у діючій армії: командир 205-ї винищувальної авіад-зії (травень—листопад 1942), командуючий авіагрупою 17-ї повітряної армії (листопад—грудень 1942), командир 3-го винищувального авіакорпусу (грудень 1942 — травень 1945) на Зх. фронті, Воронезькому фронті, Південно-Західному фронті, Сталінградському, ПівнічноКавказ. фронтах, Південному фронті, Четвертому Українському фронті, Першому Білоруському фронті і 3-му Білорус. фронті. На кінець війни генерал-лейтенант авіації С. здійснив 216 бойових вильотів, збив особисто 22 і в складі групи 2 літаки противника. Після війни перебував на вищих командних посадах у військово-повітряних силах: із 1948 — командуючий авіацією протиповітряної оборони СРСР, із 1966 — заст. головнокомандуючого військами протиповітряної оборони СРСР. Із 1980 — у Групі ген. інспекторів Мін-ва оборони СРСР.

Нагороджений 3-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5-ма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ст., Кутузова 2-го ст., 2-ма орденами Червоної Зірки, орденом "За службу Родине в Вооруженных Силах СССР" 3-го ст., медалями, іноз. орденами.

У Новоросійську встановлене бронз. погруддя С.

П. у м. Москва


Література:
  1. Тищенко А.Т. «Дракон» идет на цель. Краснодар, 1969
  2. Дважды Герои Советского Союза. М., 1973
  3. Люди бессмертного подвига, кн. 2. М., 1975
  4. В небе над Малой землей. Краснодар, 1980
  5. Небо для смелых. М., 1985
  6. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 2. М., 1988

Посилання:
  • ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • МОСКВА
  • ПЕРШИЙ БІЛОРУСЬКИЙ ФРОНТ
  • ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ФРОНТ - 1-Й УКРАЇНСЬКИЙ
  • ПІВДЕННИЙ ФРОНТ (ВЕЛ. ВІТЧИЗН. ВІЙНА)
  • ВОРОНЕЗЬКИЙ ФРОНТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)