Бібліографічне посилання: Головко В.В. ЩАРАНСЬКИЙ Анатолій (Натан) Борисович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Scharanskyj_N (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩАРАНСЬКИЙ Анатолій (Натан) Борисович (н. 02.01.1948) — рад. дисидент, громад. і держ. діяч в Ізраїлі. Н. в м. Сталіно (нині м. Донецьк). Після закінчення 1966 середньої школи в м. Донецьк поступив у Моск. фізико-тех. ін-т. Із 1972 працював у Всесоюзному НДІ нафти та газу. 1973 подав запит на виїзд до Ізраїлю, оскільки туди емігрувала його наречена, але отримав негативну відповідь. Звільнився з роботи і працював приватним репетитором. Із 1975 брав активну участь у русі євреїв-відмовників ("отказников"). Був одним із співзасновників Моск. групи з контролю за дотриманням Гельсінських угод у сфері прав людини. Перекладав рос. мовою твори укр. дисидентів та розповсюджував їх серед російськомовних дисидентських кіл. Брав участь у публічних акціях на підтримку реліг. діячів та правозахисників, на яких здійснювався тиск із боку властей. Напр., був співавтором листа-заклику до рад. правоохоронних органів надати належну мед. допомогу члену Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод М.Матусевичу.

1976 одружився за іудейською реліг. традицією з Наталею (Авіталь) Штігліц, однак брак не був визнаний відповідними рад. органами. При цьому А.Штігліц було надано можливість виїхати до Ізраїлю.

У березні 1977 Щ. заарештований за звинуваченням у зраді Батьківщині та антирад. пропаганді. В основу звинувачення були покладені факти передачі амер. журналістові переліку осіб, яким була заборонена еміграція з СРСР (серед них були й ті, що були носіями держ. таємниці), а також переправлення за кордон відомостей про переслідування дисидентів у СРСР. У липні 1978 засуджений Колегією з карних справ Верховного суду РРФСР до 13-ти років позбавлення волі.

1986 згідно з угодою СРСР та США Щ. позбавили рад. громадянства та обміняли (разом із 3-ма особами — громадянами ФРН та Чехословаччини) на 5-х осіб, заарештованих за шпигунську діяльність у США та ФРН. Після звільнення Щ. від’їхав до Ізраїлю та розгорнув громад. діяльність. Зокрема, він створив і очолив (до 1996) громад. орг-цію "Сіоністський форум", яка займалася полегшенням адаптації в Ізраїлі емігрантів з СРСР.

1995 створив політ. партію "Ісраель ба-Алія", електоральною базою якої стали вихідці з колиш. СРСР. Балотуючись від цієї партії, двічі ставав депутатом кнесету (1996 та 2003). Працював у різних урядах Ізраїлю: 1996—99 — міністром пром. торгівлі та політики, 1999—2000 — міністром внутр. справ, 2001—03 — міністром буд-ва.

2003 партія "Ісраель ба-Алія" зазнала фінансового банкротства та влилася до блоку Лікуд. 2003—05 Щ. працював міністром у справах Єрусалима, сусп-ва та діаспори, пішов із цієї посади через незгоду з політикою уряду щодо статусу Єрусалима. У березні 2006 знову обраний до кнесету, але в листопаді склав із себе повноваження депутата. Після цього відійшов від активної політики, зайнявся громад. справами та дослідницькою діяльністю. Із 2009 очолює "Єврейське агентство для Ізраїлю" (Сохнут).