Бібліографічне посилання: Кот С. І. ЩЕПОТЬЄВ Володимир Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Schepotiev_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩЕПОТЬЄВ Володимир Олександрович (25.09.1880—1937) — архівіст, літературознавець, етнограф, композитор, перекладач, театральний діяч. Професор (1926). Н. в м. Полтава. Навч. в Полтав. духовній семінарії, Петерб. духовній академії. 1904—17 — викладач Полтав. єпархіальної дівочої школи, організатор Полтав. відділення Всерос. спілки вчителів. Із 1909 — член Полтавської вченої архівної комісії, бібліотекар Полтав. губернського архіву. 1917—20 — викладач Полтав. вчительського ін-ту, 1921—23 — ректор Полтав. ін-ту нар. освіти, 1922—25 — зав. відділу, згодом — директор Полтав. окружного архіву, 1926—28 — професор Полтав. ін-ту нар. освіти. Автор бл. 100 друкованих праць з етнографії та укр. літератури, досліджував творчість П.Куліша, П.Мирного, Т.Шевченка. Одним із перших виступив популяризатором творчості М.В.Лисенка. Видав низку збірників нар. пісень. Один із засновників та активний діяч К-ту охорони пам’яток на Полтавщині (1917—22), Укр. наук. т-ва досліджування пам’яток старовини та мист-ва на Полтавщині (1917—24). Із 1924 — голова Полтавського наукового при ВУАН товариства, зав. кабінету фольклору та мови Полтав. держ. музею, ініціатор створення меморіального музею П.Мирного в Полтаві. Член Етнографічної комісії при ВУАН, Постійної комісії ВУАН для видання пам’яток новітнього мист-ва. Організатор Полтав. театральної студії (1921), завідуючий літ. частиною драм. театру (1925—26). Автор 108 муз. творів (пісень, романсів, хорів), у т. ч. опери "Семінаристка". Переклав укр. мовою п’єсу Е.Золя "Париж", лібрето опер Ш.-Ф.Гуно "Фауст", Р.Леонкавалло "Паяци", С.Монюшка "Галька", Е.Вольфа-Феррарі "Мадоннине намисто".

1928 заарештований у справі "Спілки визволення України" й засуджений до заслання. Після повернення проживав у с. Веприк (нині село Гадяцького р-ну Полтав. обл.).

1937 повторно заарештований і засуджений до смерті. Страчений.