Бібліографічне посилання: Стрикун І.С. ЩЕРБАК Юрій Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Scherbak_Yurij (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩЕРБАК Юрій Миколайович (н. 12.10.1934) — письменник, лікар, держ. і громад. діяч, дипломат. Д-р мед. н. (1983). Дійсний член Укр. екологічної АН, почесний член Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Київ. Під час Другої світової війни був евакуйований до Росії, звідки на початку березня 1944 повернувся в рідне місто. 1958 закінчив Київ. мед. ін-т, 1958—87 працював у Київ. НДI епідеміології та інфекційних захворювань молодшим, а потім — і старшим наук. співробітником. 1965 захистив канд. дис., 1983 — докторську, обидві роботи присвячені епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб.

1988—91 — секретар правління Спілки письменників України. Один із засновників і голова укр. екологічної асоціації "Зелений світ", фундатор і перший лідер Партії зелених України (1987—92). 1989—91 — нар. депутат СРСР, член опозиційної міжрегіональної депутатської групи, яку очолював академік А.Сахаров, член ВР СРСР, голова підкомітету з питань ядерної енергетики і екології. Започаткував Комісію з розслідування причин Чорнобильської аварії. Брав участь у розслідуванні причин аварії на Чорнобильській АЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986), ядерної аварії на Уралі, голова комісії з питань закриття рад. ядерного полігону в Семипалатинську (нині м. Семей, Казахстан).

Призначений ВР України першим міністром охорони навколишнього природного середовища України (1991—92), одночасно був членом Ради нац. безпеки України. Представляв Україну на спец. сесії ООН у Бразилії (екологічний саміт Землі, Ріо-де-Жанейро, 1992). Був представником України в Орг-ції амер. д-в (1995—98) та у Міжнар. орг-ції цивільної авіації (2000—03).

Радник Президента України з міжнар. питань (1998—2000). Перший Надзвичайний і Повноважний посол України в Ізраїлі із жовтня 1992 до жовтня 1994; другий у США — із жовтня 1994 до листопада 1998, за сумісництвом — перший Надзвичайний і Повноважний посол України у Мексиці — із лютого 1997 до листопада 1998; п’ятий Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді — із 2000 до 2003, одночасно — представник України при Міжнар. орг-ції цивільної авіації (Оттава; Канада). Із грудня 2009 — один із засновників та член Ради із зовн. та безпекової політики України.

Працюючи в Ізраїлі в якості першого посла України, сприяв відновленню і зміцненню всебічних українсько-ізраїл. зв’язків. Один з активних учасників процесу розвитку українсько-амер. стратегічного партнерства й українсько-канадського особливого партнерства.

Автор понад 100 наук. праць, понад 20 книжок прози, публіцистики, поезії. Більшу частину його творів можна віднести до умовного жанру "міської прози". Його твори перекладалися мовами народів колиш. СРСР і видавалися на території соціаліст. країн. Особливе місце серед його творів посідає документальна повість "Чорнобиль" (1987—89), перекладена в численних країнах світу, зокрема в Канаді, Японії, Китаї, Польщі, Німеччині. 1998 Інститут українських студій Гарвардського університету видав політико-публіцистичну книгу Щ. "Стратегічна роль України" ("The Strategic Role of Ukraine") англ. мовою, 2003 вийшла його публіцистична книга "Україна: виклик і вибір: перспективи України в глобалізованому світі ХХI століття".

Почесний науковець Ін-ту укр. студій Гарвардського ун-ту, член Спілки письменників Пн. Америки, почесний член Укр. лікарського т-ва Пн. Америки.

Відзначений кількома літ. преміями.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, "За заслуги" 3-го ст., ін. орденами й медалями СРСР, України, Польщі, Мексики та Канади.