Бібліографічне посилання: Авраменко А.М. ЩЕРБИНА Федір Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Scherbyna_F (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЩЕРБИНА Федір Андрійович (25 (13).02.1849—28.10.1936) — учений-статистик, економіст, соціолог, історик Кубані, громад. і політ. діяч. Професор (1918). Чл.-кор. Петерб. АН (1904; із 1914 — Петрогр., із 1917 — Рос. АН), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1925). Н. в станиці Новодерев’янківська (нині станиця Краснодарського краю, РФ) в сім’ї священика — чорномор. козака. Навч. в Кавказ. духовній семінарії, Петровсько-Розумовській с.-г. і лісовій академії (Москва), на фізико-мат. ф-ті Новорос. ун-ту (Одеса). 1869 — один з організаторів першої інтелігентсько-хліборобської артілі на Кубані (у станиці Бриньковська; нині станиця Краснодарського краю, РФ). 1877 заарештований "за політичну неблагодійність і пропаганду серед робітників" і висланий на 4 роки до Вологодської губ. 1880 в Одесі надрукована перша книга Щ. — "Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм". Із 1881 жив у Кубанській обл., працював у Кубанському обласному стат. к-ті, публікував роботи з історії земельної громади та козац. самоврядування. 1888 у Воронежі (нині місто в РФ) вийшла книга Щ. "Кубанское казачье войско: 1696—1888 гг." (у співавт. з Є.Феліциним).

Із 1884 по січень 1903 Щ. завідував стат. бюро Воронезької губернської земської управи. За цей час під його редакцією опубліковано 66 томів стат. матеріалів щодо Воронежчини; крім того, ним випущено окремими виданнями 16 книг. Один із перших істориків земства, дослідник рос. сел. общини та артільних форм організації праці. 1896—1903 очолював урядову експедицію, яка обстежувала 12 повітів Акмолінської, Семипалатинської і Тургайської областей. Результатом роботи були 10-томні "Труды экспедиции по исследованию степных областей". Співпрацював з часописами "Отечественные записки", "Русская мысль", "Киевская старина", "Русское богатство", "Юридический вестник", "Народное хозяйство" та ін. Був обраний дійсним членом "Вольного экономического общества", Рос. геогр. т-ва, Т-ва аматорів вивчення Кубанської обл. та ін.

1902 група земців-лібералів під кер-вом Щ. розробила проект конституційних перетворень у Росії, що був надрукований у Штутгарті (Німеччина) в час. "Освобождение". Із січня 1903 по жовтень 1904 був на адм. засланні на своїй дачі в с-щі Джанхот (нині хутір Краснодарського краю, РФ) за прагнення "похитнути існуючий порядок". 1904 за наукові заслуги Щ. обраний чл.-кор. Петерб. АН по розряду історико-політ. дисциплін.

1906 — голова Кубанської військ. ради. 1907 був депутатом 2-ї Держ. думи Рос. імперії (див. Державна дума Російської імперії) від Кубанської обл. та Чорномор. губ., де примкнув до партії нар. соціалістів, організував козац. фракцію, що об’єднала 30 депутатів від Війська Донського, Уральського козац. війська та Кубанського козацького війська.

За дорученням наказного отамана Кубанського козац. війська Щ. став збирати матеріали для написання історії війська. Йому допомагав С.Петлюра, який переписував для Щ. документи в архіві Кубанського козац. війська. 1910—13 в Єкатеринодарі (нині м. Краснодар) вийшли перші 2 томи "Истории Кубанского казачьего войска", доведені до 1860.

17—22 квітня 1917 брав участь у роботі першого з’їзду Кубанської військ. ради та був обраний до складу Кубанського військ. уряду, членом якого був по 1920. 1918—19 Щ. був головою Верховного суду Кубанської Нар. Республіки, членом Кубанської крайової ради, професором статистики Північнокавказського (із 1919 — Кубанського) політех. ін-ту.

28 лютого 1920 за розпорядженням військ. отамана М.Букрєтова Щ. був включений до складу делегації для супроводження регалій Кубанського козац. війська за кордон, 5 квітня 1920 вона прибула в Белград — столицю Королівства сербів, хорватів і словенців. 1921 видав у Белграді книгу "Законы эволюции и русский большевизм", в якій передрікав неминучість загибелі більшовицького режиму в Росії.

Із 1921 Щ. жив у Празі (Чехословаччина), де працював професором Українського вільного університету (1922—36), із 1924 по 1925 був його ректором. Із 1923 був також професором статистики Української господарської академії в Подебрадах (Чехословаччина).

Тісно співпрацював з козац. емігрантською громадськістю: став засновником і головою правління Т-ва вивчення козацтва, очолював Громаду кубанців у Чехо-Словац. Республіці. Написав укр. мовою поеми "Чорноморці", "Петро — кубанець", "Богдан Хмельницький", працював над мемуарами.

П. у м. Прага, похований на Ольшанському цвинтарі.

У серпні 1973 кубанський архівіст Г.Чучмай перевіз із Чехословаччини до Краснодара частину архіву Щ., яка зберігається в Держ. архіві Краснодарського краю в особовому фонді історика (ф. 764). 2008 прах Щ. був перевезений із Праги до Краснодара і 16 вересня 2008 урочисто перепохований на території Свято-Троїцького собору.