СЕДЛЯР Василь Феофанович (24(12).04.1899—13.07.1937) — живописець, графік, худож. критик, педагог, громад. діяч. Н. на Полтавщині. Навч. в Київ. худож. уч-щі та в Українській академії мистецтв (1919—23). Художник групи М.Бойчука, найпослідовніший його учень, теоретик авангардного мист-ва. Один із засновників та ідеолог-теоретик Асоціації революційного мистецтва України (із 1925), член худож. об’єднання "Жовтень" (із 1930). Працював у галузі монументального та станкового малярства, станкової і книжкової графіки, декоративно-вжиткового мист-ва. Поєднував досвід зх. авангарду з елементами укр. нар. творчості, традиціями сакрального мист-ва Візантії та раннього Відродження, укр. іконописної школи. Брав участь у розписах т. зв. Луцьких казарм у Києві (1919), Київ. ін-ту пластичних мист-в (нині Національна академія образотворчого мист-ва і арх-ри), Межигірського художньо-керамічного технікуму (усі 1924), Червонозаводського театру в Харкові (панно "Індустріалізація", 1934—35) — усі вони знищені. Серед сюжетних полотен С. — картини "У школі лікнепу" (1924—25), "Розстріл у Межигір’ї" (1927), "Свято на Дніпрельстані" (1933—34). У жанрі портрета створив піднесені й героїзовані образи своїх сучасників ("Портрет Оксани Павленко", 1926—27; "Селянка"). Ілюстрував твори І.Франка, А.Головка, В.Маяковського, Г.Шкурупія та ін. Найзначніша графічна робота С. — експресивні ілюстрації до "Кобзаря" Т.Шевченка (1928—29, видані 1931 і 1933, перевидані 2009). Займався худож. керамікою, виконував картини до тематичних килимів. Викладав у межигірських художньо-керамічному технікумі (1923—28) і технологічному ін-ті кераміки і скла (їхній директор 1923—30), Київ. худож. ін-ті (1930—36). Разом із художниками І.Падалкою і О.Павленко відродив вир-во межигірської художньої кераміки. 1926—27 із групою митців подорожував по Чехословаччині, Франції та Німеччині, де знайомився з пам’ятками світ. к-ри, вивчав європ. досвід художньо-пром. освіти.

Автор статей та розвідок із проблем розвитку нац. мист-ва, монографічних нарисів про творчість окремих майстрів.

1936 обвинувачений у пропаганді "націоналістичного формалізму" і звільнений із посади викладача. Виїхав до м. Харків, де був заарештований 26 листопада 1936 за "належність до нацiонал-терористичної органiзацiї". Страчений у м. Київ.

Реабілітований 1 лютого 1958.

Творчість С. зазнала негативної оцінки з боку офіц. рад. мистецтвознавства, до кінця 1980-х рр. замовчувалася. Більшість робіт знищено. Перша персональна виставка С. була влаштована в Національному художньому музеї України 2009.

КОВПАНЕНКО Наталія ГригорівнаГ.

1. Образотворче мистецтво на Україні. «Нове мистецтво», 1926, № 5
2. Василь Касіян. «Критика», 1928, № 3
3. Софія Олександрівна Налепинська-Бойчук. Там само, 1928, № 6
4. Майстер Василь Єрмілов. «Авангард», 1930, № 3

1. Холостенко Є. Василь Седляр. Х., 1934
2. Історія українського мистецтва, т. 5. К., 1967
3. Павлов В.П. Українське радянське мистецтво 1920—1930-х років. К., 1983
4. Череватенко Л. З непам’яті десятиліть: Листи Василя Седляра до Оксани Павленко. «Вітчизна», 1987, № 10
5. Диченко І. «Кобзар» у виконанні Василя Седляра. «Вітчизна», 1989, № 5
6. Мусієнко П. Художники Межигір’я. «Народна творчість та етнографія», 1989, № 6
7. Рибалка О. Життєписи українських митців. «Образотворче мистецтво», 1990, № 6
8. Митці України: Енциклопедичний довідник. К., 1992
9. Соколюк Л.Д. Бойчукіст Василь Седляр як ідеолог-теоретик АРМУ. «Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв», 2004, № 3
10. Рудзицкий А. «Репрессированный “Кобзарь”». «Антиквар», 2007, № 12
11. Його ж. Школа Бойчука: Василь Седляр. «Музейний провулок», 2009, № 2
12. Войналович В.А. Провісник Українського Ренесансу. Web: http://poltava-repres.narod.ru/statti/reab_ist/provisnyk.htm.