СЕЛЕЦЬКІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, який походить від Василя Семеновича С. (р. н. невід. — п. 1714), дівицького сотника (1694, 1711—14). Його син — Яків Васильович (р. н. невід. — п. до 1762), дівицький сотник (1714—54), учасник Дербентського (1722) та Польського (1733—34) походів і російсько-турецької війни 1735—1739, а онуки — Лаврентій Якович (бл. 1732—1789), дівицький сотник (1754—64), малорос. пошт-директор (1770—82), статський радник (1787), депутат від шляхетства Ніжинського та Батуринського повітів у Комісію зі створення проекту Нового Уложення (1767; див. Комісія Законодавча 1767—1768), та Іван Якович (бл. 1743 — 1810), дівицький сотник (1764—67), черніг. губернський прокурор (1783—86), голова Новгород-Сіверської палати цивільного суду (1788—93), новорос. генерал-губернатор (1797—1801), таємний радник (1797). До цього роду належали: Петро Лаврентійович (1764—1824), черніг. повітовий маршал дворянства (1808—11), генеральний суддя Малорос. ген. суду (1819—24); Василь Лаврентійович (1765—1831), черніг. повітовий маршал дворянства (1806—07), його дружина — Єлизавета Михайлівна, уроджена княжна Долгорукова (1766—1822), поетеса; Дмитро Петрович (1794 — після 1850), учасник Війни 1812 та закордонного походу рос. армії 1813—14, воював у партизан. загонах О.Сеславіна і О.Фігнера, командир зведеної артилер. бригади (1828) та 10-ї кінно-артилерійської і 20-ї кінної роти (1832), нач. артилерії 4-го резервного кавалерійс. корпусу (1832), генерал-майор (1833), меломан, власник оркестру та хору, зібраного із кріпаків; Михайло Васильович (1807 — після 1857), полтавський (1843—48) і курський (1848—57) віце-губернатор, дійсний статський радник; Петро Дмитрович (1821—80), правник, київ. віце-губернатор (1858—66), київ. губернський предводитель дворянства (1866—80), таємний радник і гофмейстер (1880), мемуарист ("Киевская старина", 1884, № 2), музикант (учень О.Серова, Ф.Ліста і Ф.Мендельсона) і композитор, знайомий Т.Шевченка; Марія Дмитрівна Фалєєва, уроджена Селецька (бл. 1827 — р. с. невід.), приятелька Т.Шевченка; Михайло Вікторович (1867—1914), дійсний статський радник, люблінський віце-губернатор (1907—14).

Рід внесений до 6-ї частини Родовідних книг Черніг., Полтав. і Катериносл. губерній, а герб — до 3-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи".

Існують однойменні роди ін. походження.

1. Записки Петра Дмитриевича Селецкого. «Киевская старина», 1884, № 2
2. Лазаревский А.М/ Описание старой Малороссии, т. 2: Полк Нежинский. К., 1893
3. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914