СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1848 В ГАЛИЧИНІ, НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ — скасування панщинних повинностей селян, проведене австрійс. урядом під час революції 1848 в Австрії. Здійснена під тиском революц. подій, що охопили також Галичину, Буковину і Закарпатську Україну, та масових нар. рухів, зокрема Галицького селянського повстання 1846. У Галичині панщину скасовано відповідно до закону австрійс. імп. Фердінанда I Габсбурга від 17 квітня 1848. Окремим декретом від 1 липня 1848 дію цього закону уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9 серпня 1848.

Влітку 1848 питання про умови звільнення селян обговорювалося в австрійс. райхстазі. Депутати від селян Східної Галичини та Буковини І.Капущак, Л.Кобилиця разом з ін. депутатами лівого крила рішуче виступили проти виплати викупу дідичам. Проте більшістю голосів райхстаг скасував повинності селян за викуп. На підставі цієї постанови 7 вересня 1848 видано закон про звільнення селян на території Австрії від панщинних повинностей, про надання їм прав громадян д-ви і права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості.

Закон передбачав повну компенсацію (індемнізацію) селянами на користь дідичів 20-кратної вартості всіх річних повинностей. За "звільнення" селян дідичі одержували великий викуп: у Сх. Галичині — 58,9 млн гульденів, на Буковині — 5,5 млн гульденів. Головний тягар викупу несло трудове селянство. Згідно із законом від 7 вересня 1848 у власність селянства Сх. Галичини та Буковини перейшло менше половини земельних угідь краю. Більшість селян залишалися малоземельними та економічно неспроможними, значну частину їх (халупників і комірників) було "звільнено" зовсім без землі, й вони відразу потрапили в екон. кабалу до дідичів. У власність дідичів перейшли майже всі ліси та пасовиська, за користування якими селяни були змушені відробляти або платити. З метою практичного здійснення реформи уряд видав додаткові законодавчі акти: 4 березня 1849 — для всіх країв Австрійс. імперії, 15 серпня 1849 і 4 жовтня 1850 — тільки для Галичини, 23 жовтня і 12 листопада 1853 — для Буковини.

На Закарпатті, як і по всій Угорщині, панщинні повинності селян скасовано законом, який прийняв угор. сейм 18 березня 1848 і підтвердив 1853 австрійс. імп. Франц-Йосиф I Габсбург, на таких же кабальних для селян умовах, як і в Сх. Галичині та на Буковині. Дідичі одержали викуп у розмірі 20-кратної вартості річних повинностей селян. Більшість закарпат. селянства було звільнено з недостатньою забезпеченістю землею, значну частину — зовсім без землі. Обмежений характер реформи спричинився до подальшого зростання зубожіння селянства, поглиблення суперечностей між селянством і дідичами, викликав хвилю селянських заворушень у Сх. Галичині й на Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848—1849.

1. Селянський рух на Буковині в 40-х роках 19 ст.: Збірник документів. К., 1949
2. Герасименко М. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства. К., 1959
3. Шульга І. Соціально-економічні відносини і класова боротьба на Закарпатті в кінці 18 — першій половині 19 ст. Львів, 1965
4. Історія селянства Української РСР, т. 1. К., 1967
5. Торжество історичної справедливості. Львів, 1968
6. Класова боротьба селянства Східної Галичини: 1772—1849. К., 1974
7. Ілько В. та ін. Західноукраїнське селянство у ХIХ— на початку ХХ ст. В кн.: Історія українського селянства, т. 1. К., 2006