СЕЛІМ I Явуз (Грізний; 1470—21.09.1520) — син султана Осман. династії Баєзіда II Велі. Захопив владу в результаті збройного повстання проти батька, спираючись на яничарів та допомогу крим. хана Менглі-Ґерея I. Правив із 24 квітня 1512. Проводив агресивну зовн. політику. 1514 у Чалдиранській битві розгромив перського шаха Ісмаїла Сефеві, загарбавши Сх. Анатолію, Курдистан, Пн. Ірак. Під час кампанії 1516—17 знищив військо єгип. мамлюків при Мардж-Дабіку поблизу м. Халеб (нині місто в Сирії) під проводом еміра Кансу аль-Гаврі та в Каїрі (Єгипет), захопивши Сирію, Палестину та Єгипет. С. I перебрав контроль над мусульманськими священними містами Меккою та Мединою (нині обидва міста в Саудівській Аравії), узяв титул "служитель та оборонець двох святинь", проте не скасував посаду халіфа, а переніс його резиденцію у Стамбул (однак 1543 той повернувся в Каїр). Визнав автономний статус вірмен-григоріан. Вважається одним із найвидатніших осман. воїтелів. У внутр. політиці успішно зміцнив абсолютизм, спираючись на службовців невільницького походження, на противагу родовій аристократії. Провів упорядкування осман. законів. Знаменитий своєю запальною та жорстокою вдачею.

ГАЛЕНКО Олександр Іванович

1. Horn P. Diwan-i Yawuz Sultan Selim. Berlin, 1908
2. Книга законов султана Селима I издания А.С. Тверитиновой. М., 1969
3. Beldiceanu-Steinherr I. Le regne de Selim I. «Turcica», vol. 6. Paris, 1975
4. Кримський А.Ю. Історія Туреччини: Звідки почалася Османська держава, як вона зростала й розвивалася і як досягла апогею своєї слави й могутності. К.—Львів, 1996