СЕЛІМ II Мест (П’яничка; 30.05. 1524—13.12.1574) — син султана Осман. династії Сулеймана I Кануні та Хуррем Султан ("Роксолани"). По смерті брата Баєзіда 1562 залишився єдиним спадкоємцем трону. Правив із вересня 1566. Держ. справами займався мало, віддаючи перевагу полюванню, літературі, мист-ву та ін. втіхам. За його правління було збудовано контрфорси та два мінарети до храму Айя Софія. В Едірне (Туреччина) було зведено величний комплекс Селіміє за проектом архіт. Сінана. Управління д-вою зосередилося в руках зятів С. II, одним з яких був великий везір Мегмед Соколлу, а також коханки (xaсceкі) Нур-Бану, венеціанки за походженням. За правління С. II османці проявляли активність переважно на морях. Вони здобули о-ви Хіос та Кіпр, посилали галери на о-в Суматра проти португальців. Проте змагання з європ. д-вами за панування на морях ішло з перемінним успіхом. Поразка флоту від з’єднаних сил Іспанії, Венеції та Папської д-ви при Лепанто (нині м. Навпакт, Греція) 1571 стала символом занепаду мор. потуги османців. Цілковитим провалом скінчилася експедиція 1569, спрямована на відвоювання в Московії Астрахані (нині місто в РФ) та прориття Волзько-Донського каналу.

ГАЛЕНКО Олександр Іванович

1. Inalcik H. The origin of the Ottoman-Russian rivalry and the Don-Volga canal (1569). «Annales de l’Universite d’Ankara», 1946—47, I
2. Fleischer C.H. Bureaucrat and intellectual in the Ottoman empire: The historian Mustafa Ali (1541—1600). Princeton, 1986
3. Peirce L.P. The imperial harem: Women and sovereignty in the Ottoman empire. Oxford, 1993
4. Кримський А.Ю. Історія Туреччини: Звідки почалася Османська держава, як вона зростала й розвивалася і як досягла апогею своєї слави й могутності. К.—Львів, 1996