Бібліографічне посилання: Тельвак В.В.
СЕМКОВИЧ Владислав [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Semkovich_V (останній перегляд: 18.03.2022)
СЕМКОВИЧ ВЛАДИСЛАВ
СЕМКОВИЧ (Semkowicz) Владислав (09.05.1878—19.02.1949) — польс. правник, історик-медієвіст, картограф і географ, видавець джерел, фахівець у галузі допоміжних істор. дисциплін. Професор (1916). Н. в м. Львів у сім’ї професора історії та бібліотекаря Львів. ун-ту Олександра Семковича. Школу та г-зію закінчив у м. Львів. 1896—1903 вивчав право, історію та географію у Львів. ун-ті. У серпні 1902 захистив докторську дис. на тему: "Nagana i oczyszczenie szlachectwa w Polsce XIV i XV wieku" (керівник — проф. О.-М.Бальцер). Гімназійний учитель у Львові (1901—03; 1906—16) і Тарнові (нині м. Тарнув Малопольського воєводства, Польща; 1903—06). У жовтні 1909 на підставі праці "Ród Pałuków: Monografie historyczne rodów rycerskich w Polsce" здобув габілітацію у Львів. ун-ті. 1909—16 — приват-доцент Львів. ун-ту. 1916—39 і 1945—47 — професор кафедри допоміжних істор. дисциплін та середньовічної історії в Ягеллонському ун-ті. Від 1919 — чл.-кор., від 1923 — дійсний член АН у Кракові. Співтворець (1908) Геральдичного товариства у Львові, 1925—32 — його голова. 1908—15 — редактор "Miesięcznika Heraldycznego" та "Rocznika Towarzystwa Heraldycznego", згодом — "Rocznika Polskiego Towarzystwa Heraldycznego" (1908—32). Від 1913 — член Варшавського наук. т-ва. Від 1916 — член Краківського кола Істор. т-ва; 1934—39 — заст. голови Польс. істор. т-ва. 1921 організував дослідження над істор. атласом Польщі; 1923 ініціював утворення Комісії істор. атласу Польщі при Краківській АН, яку очолював до 1949. Творець наук. школи (учні — К.Бучек, Т.Чорт, Я.Щуд- ло, А.Шуманський, З.Козловська-Будкова та ін.). Досліджував проблему генези та устрою польс. рицарства ("Drużyna i Śreniawa" (1900), "O pochodzeniu i rozsiedleniu rodu Amadejów w Polsce" (1912), "Ród Powałów", (1914), "Ród Awdańców"; 1917—19). Вивчав питання генеалогії ("O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle" (1913—15), "Hanul, namiesnik wileński (1382—1387) i jego ród"; 1930), палеографії ("Paleografia w służbie dyplomatyki" (1909), "Paleografia lacińska"; 1951), етнографії ("Zagadki ze wsi Łoniowy w pow. brzeskim" (1908), "Przysięga na słońce" (1916), "Jeszcze o przysiędze na słońce"; 1938), джерелознавства ("Rocznik t. zw. świętokrzyski dawny" (1910), "O potrzebie reedycji żródeł historycznych z doby piastowskiej"; 1925), дипломатики ("Przyczynki dyplomatyczne z wieków średnich" (1912), "Uwagi o początkach dokumentu polskiego"; 1935), сфрагістики ("Sfragistyka Witolda"; 1930), істор. географії ("Geograficzne podstawy Polski Chrobrego" (1925), "Historycznogeograficzne podstawy Śląska" (1933), "Mapy historyczne diecezji wileńskiej"; 1935), картографії ("Mapa historyczna Rzeczpospolitej Polskiej w r. 1771 z uwzględnieniem granic i miejc historycznych od początku XVII w." (1925), "Słowiańszczyzna zachodnia i wschodnia w wieku X" (1928), "Polska za Bolesława Chrobrego"; 1928). Займався організацією допоміжних істор. дисциплін ("Potrzeby nauki polskiej w zakresie nauk pomocniczych historii" (1918), "Encyklopedia nauk pomocniczych historii" (1923), "Archiwa polskie" (1927), "Rozwój nauk pomocniczych historii w latach 1886—1936"; 1937). Видав "Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji wileńskiej t. 1: 1387—1507" (1932—48, разом з Я.-Н.Фіялеком), "Akta Unii Polski z Litwą 1385—1791" (1932, разом зі С.Кутшебою), "Materiały do dziejów osadnictwa Górnej Orawy" (1932) та "Kazania świętokrzyskie" (1934, разом з Я.-С.Лосем). П. у м. Краків. |