СЕН-ЖЕРМЕНСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1919 — один із міжнар. актів, укладених на Паризькій мирній конференції 1919—1920, що визначили підсумки Першої світової війни. Підписаний 10 вересня 1919 в м. Сен-Жермен-ан-Ле (поблизу Парижа, Франція) між д-вами Антанти — переможницями у війні (США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією та ін.) — та Австрією. Оформив розпад Австро-Угорщини на ряд самостійних д-в — Австрію, Угорщину, Чехословаччину, Королівство сербів, хорватів і словенців (із 1929 — Югославія). За договором колишні австрійс. володіння — провінція Богемія, Моравія та Силезія — увійшли до складу Чехословаччини. Бургенланд переходив від Угорщини до Австрії. Італія отримала Пд. Тіроль, Юлійську Крайну, майже всю Істрію, крім міста Фіуме (Рієка). Королівство сербів, хорватів і словенців отримало Боснію і Герцеговину, Далмацію, Крайну, Словенію.

Всупереч вимогам Буковинського нар. віча (3 листопада 1918) та рішенням Всенар. зборів (собору) угор. русинів (21 січня 1919) про з’єднання Буковини Північної і Закарпатської України з Укр. д-вою всю Буковину, у т. ч. Північну, було включено до складу Румунії, а Закарпаття — "територію русинів на південь від Карпат" — приєднано до Чехословаччини. Австрія зобов’язувалася визнати всі мирні договори із Центр. д-вами, а також усі подальші рішення Антанти щодо окремих територій колиш. Австро-Угорщини, про новий статус яких у договорі не вказувалося. Це безпосередньо стосувалося Західної України, окупація (1919) та анексія (1923) якої Польщею були санкціоновані д-вами Антанти. С.-Ж.м.д. забороняв Австрії мати військові авіацію та флот, чисельність її армії обмежувалася 30-ма тис. осіб, вона повинна була виплачувати репарації, і їй заборонявся аншлюс (приєднання) до Німеччини. Договір також містив "Статут Ліги Націй" та міжнародні положення щодо захисту нац. меншин, які були підписані з державами-переможницями в регіоні у формі окремих договорів. Зокрема, Договір про захист нац. меншин між США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією та ін. 19-ма союзниками і Чехословаччиною від 10 вересня 1919 у статтях 10—13 визначав правове становище русинської території (Закарпаття) як "автономної одиниці всередині Чехословацької держави". С.-Ж.м.д. припинив діяти після анексії Австрії гітлерівською Німеччиною 1938.

ВІДНЯНСЬКИЙ Степан Васильович

1. Адамчук І. Боротьба за державно-територіальний статус Північної Буковини, Акерманського, Ізмаїльського і Хотинського повітів Бессарабії, острова Зміїного та Закарпатської України у 1917—1947 рр.: Історико-правове дослідження: Монографія. К., 2007