СЕЦЕСІЯ — протестаційна акція студентів-українців, які в грудні 1901 покинули Львів. ун-т і перейшли на навчання до Віденського, Краківського і Празького ун-тів. Сецесії передувала тривала боротьба галицьких українців за право мати власний окремий ун-т. Цього домагалися в австрійс. уряду укр. депутати Віденського парламенту і Галицького крайового сейму, а також укр. студенти, зокрема на своєму великому з’їзді у Львові в липні 1899.

Львів. ун-т на поч. 20 ст. мав 4 ф-ти: богословський, філософський, правничий і медичний, понад 3 тис. студентів, з них бл. 600 — українці. Проте викладання, складання іспитів, канцелярія велися польс. мовою, незважаючи на те, що ун-т був утраквістичний (двомовний). Українською мовою читалися лекції тільки з укр. історії, укр. літератури та окремих правничих дисциплін.

Зі зростанням нац. самосвідомості боротьба за рівноправність мов у викладах, за створення цілком осібного укр. ун-ту (поляки мали свій національний у Кракові) набувала дедалі гостріших форм. Це засвідчило заг. студентське віче 19 листопада 1901, яке, незважаючи на заборону ректоратом, студенти-українці провели безпосередньо в залі ун-ту, а потім зі співом гімну "Ще не вмерла Україна" та пісні "Не пора" на слова І.Франка проводжали товаришів-богословів до семінарії. Як наслідок, 5-х студентів відрахували з ун-ту, що викликало обурення ін. учасників віча.

1 грудня 1901 студенти-українці на своєму другому вічі ухвалили припинити навчання у Львові і перейти в ін. ун-ти. Тільки Чернів. ун-т відмовився прийняти львів’ян. Натомість чехи-патріоти запросили їх до Карлового ун-ту в Празі.

С. укр. студентів отримала значний розголос в Австро-Угорщині та за її межами. Для морально-матеріальної підтримки студентів у Львові й Чернівцях було створено 3 к-ти і "Сецесійний фонд", на рахунок якого до січня 1902 надійшло 25 тис. корон. (Всього було зібрано 100 тис. корон). Студентську акцію підтримав митрополит А.Шептицький: упродовж року він утримував на свої кошти студентів-богословів, які з його згоди теж перейшли в ін. ун-ти. Справедливість вимог студентів-українців визнали їхні колеги зі слов’ян. країн, які навчалися в Цюриху (Швейцарія), Берліні (Німеччина), Парижі (Франція), частина польс. студентів, більшість з яких, однак, поставилися до С. негативно.

25—27 липня 1902 у Львові відбувся з’їзд укр. молоді, який ухвалив припинити С., — і студенти-українці повернулися до Львів. ун-ту, щоб продовжити боротьбу. У лютому 1907 укр. студентів на три тижні кинули до в’язниці, де вони оголосили голодування. У липні 1910 від кулі польс. шовініста в залі ун-ту загинув укр. студент Адам Коцко. Тільки 1912 австрійс. уряд погодився з настійними вимогами галицьких українців: укр. ун-т мав бути заснований напередодні 1916, проте на перешкоді стала Перша світова війна.

1. Качмар В. За український університет у Львові: Ідея національної вищої школи у суспільно-політичному житті галицьких українців (кінець ХIХ — початок ХХ ст.). Львів, 1999
2. Його ж. Суспільно-політичне відлуння сецесії українських студентів Львівського університету у грудні 1901 року. В кн.: Вісник Львівського університету: Серія історична, вип. 34. Львів, 1999
3. Ковалюк Р. Український студентський рух на західних землях XIX—XX ст. Львів, 2001