Бібліографічне посилання: Стеблій Ф.І. ШАФАРИК Павел-Йозеф [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shafaryk_P (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАФАРИК (Śafárik) Павел-Йозеф (13.05.1795—26.06.1861) — словац. філолог, історик, етнограф, славіст, діяч чеського і словац. нац. відродження. Н. в с. Кобелярово (нині село у Словаччині). 1819—33 працював учителем і директором г-зії в м. Нові-Сад (нині місто в Сербії). 1834—35 редагував ж. "Свєтозор", а 1838—43 — "Часопис Чеського музею". Із 1841 — зберігач, а з 1848 — директор б-ки Карлового універститету в Празі (нині столиця Чехії). 1848 виступив одним з організаторів Слов’янського з’їзду 1848 у Празі, в якому взяли участь представники укр. орг-цій Галичини. Був основоположником багатьох галузей слов’янознавства. Осн. наук. праці: "Історія слов’янської мови та літератури за всіма наріччями" (1826), "Про походження слов’ян" (1828), "Слов’янські старожитності" (т. 1—2, 1836—37, рос. пер. — 1837—48), "Слов’янська етнографія" (1842, рос. пер. — 1843), в яких досліджував етногенез слов’ян. народів, їхні мови, фольклор та історію. Один із перших європ. учених, котрий науково об’єктивно визначив територію та етнічні межі укр. народу й обґрунтував самостійність укр. мови та зробив систематичний огляд укр. літератури, що в той час набувало значення захисту нац. ідентичності українців. Ш. підтримував широкі зв’язки з ученими і діячами к-ри слов’янських та ін. країн, у т. ч. з українцями О.Бодянським, І.Вагилевичем, Я.Головацьким, М.Максимовичем, І.Срезневським. Публікував праці укр. учених у своєму журналі. Т.Шевченко присвятив Ш. поему "Єретик".

П. у м. Прага, похований на місц. цвинтарі.