Бібліографічне посилання: Громенко С.В. ШАГІН-ГІРЕЙ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shahin_Hi_2 (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАГІН-ГІРЕЙ (Шагін-Ґерей; 1745, за ін. даними, 1746 або 1748 — 1787) — останній кримський хан (1777—83). Онук крим. хана Девлет-Гірея II (див. Гіреї). Н. в м. Едірне (нині місто в Туреччині). Навч. в Салоніках (нині місто в Греції) та Венеції (Італія). Після повернення до Криму був по черзі сераскиром Буджацької орди (див. Білгородська орда; 1768—69), Єдисанської орди (1770—71) та Кубанської орди (1774—76). За хана Сагіб-Гірея II Ш.-Г. був калгою (1771—73) та послом Кримського ханату в Рос. імперії. 1777 за підтримки рос. військ та кубанських ногайців уперше проголошений крим. ханом, визнаний Османською імперією лише 1779. Почав жорстко запроваджувати світські реформи, серед них: встановлення абсолютистської влади правителя, усунення беїв від обрання хана, урізання їхніх наділів, формування регулярної армії, заміна шаріатського суду світським, новий адм. поділ країни, організація поліції, зрівняння у правах представників усіх віросповідань, введення петерб. придворної моди, перенесення ханської резиденції до Кафи (нині м. Феодосія). Це викликало 1778 та 1780 опір (ненадовго придушений рос. військами) мусульманського духовенства, ногайців та місц. знаті на чолі з рідними братами хана — Арслан-Гіреєм та Бахадир-Гіреєм. Останньому вдалося під час повстання в травні 1782 тимчасово усунути Ш.-Г., розграбувати Бахчисарай та самому стати ханом. Особиста гвардія Ш.-Г. перейшла на бік 3-тис. війська повстанців. У Кафі ще одним ханом було проголошено Махмуд-Гірея. Ш.-Г. звернувся по допомогу до Рос. імперії, його супротивники — до Османської імперії. У вересні 1782 війська генерал-майора О.Самойлова в Криму та генерал-поручика О.Суворова на Кубані придушили повстання, повернувши владу Ш.-Г. Масові заслання та жорстокі страти супротивників позбавили й без того непопулярного серед населення Ш.-Г. підтримки рос. уряду. У лютому 1783 хан зрікся престолу та виїхав до Росії в надії отримати обіцяний росіянами перський трон. 19 (8) квітня 1783 землі колиш. Крим. ханату були включені рос. імп. Катериною II до складу Рос. імперії. Ш.-Г. проживав на Тамані (1783), у Воронежі (1784—86) та Калузі (нині обидва міста в РФ; 1786—87). 1787 колиш. хан емігрував до Туреччини, де був засланий на о-в Родос та за наказом султана Абдул-Гаміда I задушений.