Бібліографічне посилання: Науменко К.Є. ШАНДРУК Павло Феофанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shandruk_P (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАНДРУК Павло Феофанович (28.02.1889—15.02.1979) — військ. діяч, генерал-полковник Укр. нац. армії (1945). Н. в с. Борсуки (нині село Лановецького р-ну Терноп. обл.). Навч. в духовній семінарії, 1911 закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька, 1913 — Моск. Олексієвське військове уч-ще, служив у рос. армії. У роки Першої світової війни — на фронті. Після утворення Української Центральної Ради 1917 призначений командиром бронепоїзда "Запорожець", перебував у повстанському загоні, стрілец. полку, бригаді Армії Української Народної Республіки (1918—20) на більшовицькому і денікінському фронтах. 1921—23 — у польс. таборах інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки. У міжвоєнний період — член Ради Укр. центр. к-ту у Варшаві, співзасновник військово-істор. ж. "Табор", дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові, автор низки військ. праць. 1938 закінчив польс. академію Ген. штабу, активний учасник польсько-нім. війни 1939. Після перебування в нім. полоні (1939—43) очолив Укр. нац. к-т у Веймарі (Німеччина), на поч. 1945 сформував Укр. нац. армію (УНА), інтерновану американо-брит. військами навесні 1945. Перебував у таборі військовополонених в амер. зоні окупації Німеччини (1945—49), згодом виїхав до США. Очолював Братство вояків УНА, автор спогадів.

Нагороджений польс. орденом "Віртуті Мілітарі" (1965).

П. у м. Трентон (шт. Нью- Джерсі, США).