Бібліографічне посилання: Липа К.А. ШАРГОРОД [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sharhorod_mst (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАРГОРОД — місто Вінницької області, райцентр. Розташов. при злитті р. Мурашка (прит. Мурафи, бас. Дністра) та її притоки Ковбасна. Населення 6,9 тис. осіб (2011).

1579 Я.Замойський отримав від польс. короля Стефана Баторія місцевість, де йому належало побудувати укріплене місто для захисту від татар і сприяння залюдненню навколишньої місцевості. Населення майбутнього міста звільнялося від усіх податків на 20 років. Місто було закладене бл. 1585 на мисі при злитті двох річок і назване на честь Флоріана Шарого — легендарного рицаря, який започаткував рід Замойських. Існує припущення, що до проектування Ш. був причетний Б.Морандо, придворний архітектор Я.Замойського та будівничий Замостя (нині м. Замость Люблінського воєводства, Польща).

1588 місто отримало магдебурзьке право, а також королів. привілей на проведення ярмарків і влаштування складів вина, воску, солі й риби. У 16—19 ст. місто належало магнатським родам Замойських, Конецпольських, князів Любомирських і Сангушків. Ш. належав до Летичівського пов. Подільського воєводства. Після Зборівського договору Криму з Польщею 1649 Ш. перетворився на прикордонний пункт козац. д-ви і не раз переходив з рук у руки. 1649 згаданий як центр сотні Брацлавського полку, 1674 — у складі Подільського полку. Із 1676 Ш. належав Османській імперії (входив до Кам’янецького санджаку Кам’янецького ейялету), наприкінці 1680-х рр. повернувся під владу Речі Посполитої. Із 1795 — у межах володінь Рос. імперії: спочатку — у складі Подільського намісництва, із 1796 — Подільської губернії (до 1848 належав до Ямпільського пов., після — Могилівського).

Зі споруд, зведених невдовзі по заснуванні Ш., до нашого часу дійшли замок (від якого збереглися мури, одна башта і замкова кам’яниця), костьол Флоріана Шарого (1595), оборонна синагога (1589). До 1676 існував правосл. Свято-Микільський монастир, який було зруйновано під час осман. навали. 1718 монастир, уже як василіанський (див. Василіани), був відновлений у с. Калинівка (нині село Шаргородського р-ну Він. обл.); 1748 його перевели в Ш. При монастирі діяла василіанська школа. 1795 монастир знову став православним. 1797 тут відкрито Подільську семінарію (1808 перенесено в Кам’янець-Подільськ; нині м. Кам’янець-Подільський), згодом на її базі діяло духовне уч-ще (бурса), в якому навчалися М.Коцюбинський, С.Руданський і М.Леонтович.

На 1890 в Ш. було 519 домогосподарств, діяли гуральня, броварня, 3 млини, цегельня, 2 грабарні (шкіряні майстерні), було 125 крамниць, проживало 275 ремісників. 1921 в Ш. встановлено рад. владу. 1923 містечко отримало статус с-ща міськ. типу й райцентру.

Від поч. 17 ст. в Ш. проживала впливова єврейс. громада. Осн. заняттям євреїв були ремесла й торгівля. На 1820—30-ті рр. всі троє шаргородських купців різних гільдій були євреями. Після встановлення рад. влади в Ш. було організовано єврейс. колгосп "Червоний орач". 1941—44 місто було окуповане румун. військами, входило до складу Трансністрії. У Ш. було створено гетто, до якого депортували євреїв з Румунії, Молдови, Бессарабії. Оскільки румун. влада не проводила акції знищення, у Ш. знаходили притулок євреї з територій, окупованих німцями.

У рад. час Ш. розвивався як агропром. центр. 1986 дістав статус міста. До кінця 20 ст. в Ш. фрагментарно зберігалася колоритна містечкова забудова 19 ст. 2006—09 проводилися міжнар. фестивалі сучасного мист-ва та арх-ри "Арт-містечко" і "Арх-містечко".