Бібліографічне посилання: Шевченко Л.В. ШАРЛЕМАНЬ Микола Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sharleman_M (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШАРЛЕМАНЬ Микола Васильович (05.02(24.01).1887—29.04.1970) — зоолог, природоохоронець, краєзнавець. Д-р біологічних наук (1937), професор (1938). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, Українського наукового товариства. Н. в м. Кременчук у сім’ї робітника. Вільним слухачем закінчив агрономічний ф-т Київ. політех. ін-ту. 1908—17 — учений секретар Київ. орнітологічного т-ва, консультант та організатор нового зоологічного саду в Києві (1911), засновник Дніпровської біологічної станції на Чорториї (1912).

Ш. — один із фундаторів УАН (нині Національна академія наук України). Із 1919 — учений-консерватор зоологічного кабінету УАН, засновник та керівник зоологічної секції Укр. наук. т-ва, яка займалася фауністичними дослідженнями в різних регіонах України. Більша частина зібраних колекцій стала основою експозиції зоологічного музею УАН, завідувачем якого він був протягом багатьох років (нині цей музей у складі Нац. природознавчого музею НАН України). Вчений не раз порушував питання про створення держ. заповідників і заказників. За його ініціативою "Асканію-Нову" (колиш. маєток Фальц-Фейнів) декретом РНК УСРР від 8 лютого 1921 оголошено держ. заповідником. Засновник та директор заповідника "Конча-Заспа" (1924—34).

Із 1923 — дійсний член н.-д. кафедри зоології, пізніше — наук. співробітник, зав. відділу Ін-ту зоології ВУАН / АН УРСР. 1936 здобув учений ступінь канд. біологічних наук, а 1937 захистив докторську дис. за підручником "Зоогеографія УРСР", що вийшов двома виданнями. 1938 здобув учене звання професора прикладної зоології.

Член Всеукраїнського археологічного комітету, Всесоюзного геогр. т-ва АН СРСР. Один з організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (керівник зоологічної секції), ряду ін. т-в Росії та України.

Автор понад 200 наук. праць з питань зоології, орнітології, охорони природи. Останні роки життя присвятив дослідженню тваринного та рослинного світу Київської Русі за фресками та графіті Софійського собору, співставляючи їх із текстами "Слова о полку Ігоревім", записками Г. де Боплана, А.Вестерфельда та ін. Із цього питання опублікував 17 статей у наук. збірниках України та Росії, залишив незавершену монографію "Природа та люди Київської Русі: матеріали по краєзнавству".

П. у м. Київ, похований на Звіринецькому цвинтарі.