Бібліографічне посилання: Ковпаненко Н.Г., Липа К.А. ШЕДЕЛЬ Йоганн-Готфрід [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shedel_J (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЕДЕЛЬ (Shödel) Йоганн-Готфрід (у рос. документах — Іван Іванович Шейден; бл. 1680 — 21(10).02.1752) — архітектор, представник стилю бароко. Родом з Пн. Німеччини. Імовірно, навч. в нім. майстрів, близьких до школи архіт. А.Шлютера. 1713 був найнятий на рос. службу. До 1727 виконував замовлення кн. О.Меншикова. 1727—29 працював у штаті "Канцелярии от строений". Реалізував (самостійно та у співавторстві з ін. архітекторами) низку проектів: палаци О.Меншикова в Санкт-Петербурзі та його околицях (Оранієнбаум, Кронштадт, Стрєльня), дерев’яний палац рос. імп. Анни Іванівни в Москві, Благовіщенська церква в Моск. Кремлі та ін.

Із 1731 працював у Києві, виконуючи замовлення кер-ва Києво-Печерської лаври та Київ. митрополії (у першу чергу — Рафаїла Заборовського). 1731—45 збудував Велику дзвіницю Києво-Печерської лаври. Дзвіниця заввишки 96,5 м (найвища на той час у Рос. імперії) відіграла вирішальну роль у формуванні лаврського ансамблю та стала взірцем для аналогічних споруд у багатьох монастирях України. Ш. є автором кількох об’єктів на території лаври (ключня / будинок намісника, пн. притвор Троїцької надбрамної церкви, аркади на Ближніх і Дальніх печерах, ґанок-аркада надбрамної церкви Всіх святих) і Печерської фортеці (див. Київська фортеця). Брав участь у розбудові Київського Братського Богоявленського монастиря, де під його кер-вом 1740 поновлено Богоявленський собор, 1732—40 надбудовано другий поверх Старого академічного корпусу з конгрегаційною залою і Благовіщенською церквою. Очолював буд. й відновлювальні роботи в Софійському монастирі. Тут під кер-вом Ш. 1746—48 відбудовано надбрамну дзвіницю. За непрямими даними, за участі чи під кер-вом Ш. внесено зміни до декору Софійського собору, митрополичий будинок надбудовано другим поверхом і прикрашено пишними фронтонами, навколо монастиря зведено огорожу з брамою Заборовського (парадний в’їзд до монастиря з боку Золотих воріт; за архітектурно-худож. вирішенням пишно декорована ліпниною брама є одним з найкращих творів укр. барокового мист-ва). За проектом Ш. споруджено фундаменти Андріївської церкви; проте проект самого храму, поданий Ш., не був затверджений.

1748 Ш. на його прохання був звільнений з держ. служби.

П. у м. Київ.

Характерною рисою укр. періоду творчості Ш. було органічне поєднання стилістичних прийомів західноєвроп. бароко та раннього класицизму з місц. традиціями. Це дало змогу об’єднати різночасові споруди, прилеглі до найважливіших київ. святинь, в естетично цілісні ансамблі, що донині залишаються містобудівними вузлами істор. центру Києва. Особливо великим є містобудівне значення Великої лаврської дзвіниці, яка до кін. 20 ст. була осн. домінантою репрезентативного фасаду міста з боку Дніпра. Вплив творчості Ш. на розвиток укр. арх-ри 18 ст. не був прямим. Проте, оскільки з кін. 17 ст. Київ був центром буд. діяльності, а на укр. землях все ще практикувалося буд-во "за зразком", архіт. тенденції, започатковані Ш., активно поширювалися на теренах Гетьманщини.