Бібліографічне посилання: Усенко І.Б. ШЕМШУЧЕНКО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shemshuchenko (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович (н. 14.12.1935) — правознавець, фахівець у галузі конституційного, адм., екологічного і аграрного права, ініціатор і автор низки досліджень з історії права і юрид. науки. Д-р юрид. наук (1979), професор (1985). Дійсний член АН України (1992; із 1994 — Національної академії наук України), Нац. академії правових наук України (1993), іноз. член РАН (1999), член багатьох вітчизн. і зарубіжних громад. академій та наук. т-в. Засл. діяч н. і т. України (1995). Н. в м. Глухів у сім’ї маляра. Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1962). Працював в органах прокуратури Сум. обл. Із 15 листопада 1966 — аспірант Сектору (із 1969 — Ін-ту) д-ви і права АН УРСР. Надалі працював у цьому ж ін-ті: 1969—72 — молодший, 1972—79 — старший наук. співробітник, 1979—82 — зав. відділу проблем рад. буд-ва, 1982—88 — зав. відділу правових проблем сільс. госп-ва і охорони навколишнього середовища. Із 12 жовтня 1988 — директор Ін-ту д-ви і права АН УРСР (із 1991 — Ін-т д-ви і права ім. В.Корецького АН України, із 1994 — Інститут держави і права імені В.Корецького НАН України). За сумісництвом — ректор Київського ун-ту права (1996—2005). Канд. дис. на тему: "Забезпечення соціалістичної законності в діяльності місцевих органів радянського державного управління засобами прокурорського нагляду" (1970), докторська дис. на тему: "Державне управління охороною навколишнього середовища в СРСР" (1979).

Ініціатор видання і голова редколегії 6-томної "Юридичної енциклопедії", організатор багатьох інших фундаментальних юрид. видань. Автор понад 800 наук. праць.

Ш. є головою Комісії історії укр. права при Президії НАН України і членом Міжнар. асоціації істориків права, членом редколегії "Енциклопедії історії України", ін. фундаментальних видань істор. характеру. Історії юрид. науки в Україні присвячені монографічні дослідження "Юридична наука і освіта на Україні" (1992), "Академічна юридична думка" (1998), "Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України: 1949—1999" (1999), 10-томна "Антологія української юридичної думки" (2002—05), "Флагман української юридичної науки: до 60-річчя Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: 1949—2009" (2009), які побачили світ під заг. редакцією і кер-вом Ш. Під його кер-вом вийшла одна з перших в Україні праця, присвячена проблемі незаконних репресій — "Жертви репресій" (1993). Відп. редактор академічного видання видатної пам’ятки "Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р." (1997), автор історико-біографічної монографії "Наш друг Туманский" (2000), ініціатор видання і відп. редактор збірки праць "Правознавча спадщина Глухівщини" (2008), співредактор видання "Василенко Микола Прокопович. Вибрані твори у трьох томах" (2006—08).

Член Нац. конституційної ради та колегії Мін-ва юстиції України. Голова Комісії з питань громадянства при Президентові України (1994—2004), член Укр. комісії з питань правничої термінології при Президентові України (1995—2000). Брав участь у розробленні багатьох проектів законів України. Президент Укр. асоціації політологів (1991—94), перший голова Спілки юристів України (1991—93). Від 1994 — академік-секретар Відділення правових проблем екологічного, аграрного і госп. права Нац. академії правових наук України. Арбітр Мор. арбітражної комісії при Торгово-пром. палаті України, експерт Ради Європи з екологічного права (1993). Почесний громадянин м. Глухів.

Лауреат премій ім. Д.Мануїльського АН України (1991), ім. М.Василенка НАН України (1997), Держ. премії України в галузі н. і т. (2004), премії Нац. академії правових наук України ім. Ярослава Мудрого (2005) та багатьох ін. наук. відзнак.

Нагороджений орденами кн. Ярослава Мудрого 5-го (1999), 4-го (2006) і 3-го ст. (2009), "За заслуги" 3-го ст. (2010), Почесними грамотами ВР України і КМ України, багатьма відомчими відзнаками, а також низкою відзнак громад. організацій.