Бібліографічне посилання: Єсюнін С.М. ШЕПЕТІВКА, місто Хмельницької обл. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shepetivka_mst (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЕПЕТІВКА — місто обласного підпорядкування Хмельницької області, райцентр. Розташов. на р. Гуска (прит. Цвітохи, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Населення 43,7 тис. осіб (2013).

Уперше згадане 1594 як село Кременецького пов. Волинського воєводства, яке належало шляхтичу Андрію Ждярському. Від поч. 17 ст. Ш. — у складі маєтностей князів Заславських. 1619 отримала магдебурзьке право, що сприяло зростанню поселення. За реєстром 1629, у місті налічувалося 128 димів. Інвентар 1637 зафіксував існування замку, ринкової площі, 3-х вулиць, 293-х християнських та 16-ти єврейс. димів. Але за часів Національної революції 1648—1676 місто було майже повністю спустошене, про що свідчить податний опис 1650, в якому в Ш. зазначено всього 3 дими. 1673 всі маєтки князів Заславських (у т. ч. Ш.) як посаг Теофілії-Людвіки — останньої представниці цього роду — перейшли до князів Любомирських, а від них 1720 — до князів Сангушків.

Після 2-го поділу Речі Посполитої 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Ш. опинилася під владою Рос. імперії. Протягом 1793—95 — у складі Ізяславського намісництва, 1796—97 — м-ко Заславського пов. Волинського намісництва, із 1797 — м-ко Заславського пов. Волинської губернії. У 19 ст. Ш. залишалася приватновласницьким м-ком, яким володіли князі Сангушки, із 1859 — представники Потоцьких. Набула розвитку пром-сть, виникли підпр-ва: серед найбільших — цукроварня (1846) та рафінадний з-д (1876). 1821 відкриті гарячі джерела залізистих вод, на базі яких 1843 створений водолікувальний заклад курортного типу (розширений 1903, діяв до 1917). Подальшому екон. піднесенню міста в 2-й пол. 19 ст. сприяли буд-во залізниці та відкриття станції Шепетівка і паровозного депо (1873). На поч. 20 ст. після прокладання ліній на Проскурів (нині м. Хмельницький; 1913) і Коростень (1914) у Ш. сформувався потужний залізничний вузол: побудована вантажна станція Шепетівка II, залізничні майстерні, розширене депо. Населення зросло майже втричі (у 1869 було 3455 мешканців, у 1911 — 10 996).

Під час Першої світової війни Ш. була прифронтовим м-ком: 1915—17 тут розміщувалися тилові установи та шпиталі. За часів Української революції 1917—1921 Ш. відігравала роль важливого опорного пункту Української Народної Республіки: у місті перебували військ. частини, відбувся ряд важливих боїв між військами УНР та Червоної армії, зокрема 12—21 квітня 1919.

У листопаді 1920 в Ш. остаточно встановлено рад. владу. 29 травня 1923 м-ко отримало статус міста. 1923—30 і 1935—37 — центр Шепетівської округи, із 1923 — також однойменного р-ну (із 1932 — у складі Вінницької області). З утворенням 22 вересня 1937 Кам’янець-Подільської обл. стала містом обласного підпорядкування, одночасно залишилася райцентром. 1921—39 залізнична ст. Шепетівка була прикордонною (40 км від радянсько-польс. кордону). На ній діяли митний та прикордонний пости. У районі Ш. 1938—39 збудований Шепетівський укріплений район — як частина системи оборонних споруд уздовж зх. держ. кордону СРСР.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації (4 липня 1941 — 11 лютого 1944) в Ш. існувало два табори, в яких перебувало до 30 тис. рад. військовополонених. Бл. 6 тис. євреїв міста та сусіднього с. Судилків утримувалися в гетто. 1941—43 більшість ув’язнених військовополонених і мирних мешканців (понад 25 тис.) було знищено. У місті діяли рад. підпільники. За Ш. рад. війська вели важкі бої (27 січня — 11 лютого 1944).

У повоєнний час Ш. перетворилася на значний індустріальний центр з розвинутими машинобудуванням, деревообробною та харчовою пром-стю. Зросло населення міста (у 1959 — 31,9 тис. осіб, у 1989 — 50,9 тис. осіб). 1979 відкрито нове приміщення літературно-меморіального музею М.Островського (заснований 1946), яке було визнано однією з найкращих за арх-рою та дизайном музейних споруд в УРСР та внесено до міжнар. переліку "Музеї світу".

Уродженцями Ш. є вчений-ґрунтознавець Д.Віленський, історик А.Копилов, держ. діяч РФ В.Матвієнко. З Ш. пов’язане життя письменників М.Островського і Н.Рибака, рад. піонера-героя В.Котика та ін.

Серед пам’ятників — монументи піонеру-герою В.Котику (1960) і М.Островському (1966).

Археол. пам’ятки: курганний могильник бронзового віку та скіфо-сарматського часу, поселення та могильник черняхівської культури. За 7 км на пд. — давньорус. городище (див. Городище, археологічна пам’ятка). Літературно-меморіальний музей М.Островського (з окремим відділом — краєзнавчим музеєм).

Офіц. веб-сайт міста: http:// rada.shepetivka.net.