Бібліографічне посилання: Гальченко С.А. ШЕВЧЕНКА ТАРАСА НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ, Національний музей Тараса Шевченка [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shevchenka_Tarasa_nats._muzej_u_Kyievi (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЕВЧЕНКА ТАРАСА НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ, Національний музей Тараса Шевченка — один із найбільших літературно-худож. музеїв такого типу не лише в Україні, але і в Європі. Історія збирання експонатів для майбутнього музею Т.Шевченка почалася в серпні 1861, коли укр. громадою в Санкт-Петербурзі була започаткована шевченківська колекція. Друзі поета доклали чимало зусиль, щоб зберегти безцінну спадщину для майбутніх поколінь. Художник Г.Честахівський склав опис мистецьких творів Т.Шевченка в його помешканні в Академії мист-в, вони довгі роки в нього зберігалися. 1888 Г.Честахівський передав цю частину Шевченкових реліквій черніг. колекціонеру-меценату В.Тарновському на збереження.

Значна частина творчої спадщини Т.Шевченка належала приватним особам і колекціонерам: С.Боткіну, С.Глазенапу, В.Горленку, Б.Залєському, В.Жуковському, А.Козачковському, В.П.Коховському, братам Лазаревським (див. Лазаревські), М.Микешину, Д.Мордовцю, Є.Рейтерну, І.Цвєткову та ін.

Постійно поповнюючись, шевченківська колекція В.Тарновського стала найбільшою. 1897 В.Тарновський передав її Черніг. земству, яке відкрило Музей українських старожитностей імені В.В.Тарновського Чернігівського губернського земства (із 1929 — Чернігівський історичний музей). Ця колекція і була основою для організації 1933 Галереї картин Т.Шевченка в Харкові, тодішній столиці УСРР.

1939 до 125-річчя від дня народження Т.Шевченка в Києві відкрилася Респ. ювілейна шевченківська виставка, після закінчення якої РНК УРСР 20 вересня 1940 визнала за необхідне створити Центр. держ. музей Т.Шевченка, який відкрився у квітні 1941 в Маріїнському палаці (Київ). Діяльність новоствореного музею було призупинено через 2 місяці після відкриття у зв’язку з початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945. Лише найцінніші експонати пощастило перед гітлерівською окупацією евакуювати до Новосибірська (нині місто в РФ), а решта залишилася в Києві та була пограбована, а дещо навіть вивезено на Захід і досі не повернуто до фондів музею.

27 березня 1943 вийшла Постанова РНК УРСР про створення Держ. літературно-худож. музею Т.Шевченка при Ін-ті укр. мови та літератури АН УРСР, куди було запропоновано передати все майно, музейні та архівні матеріали шевченківських музеїв. Однак вона не була реалізована. 1944 всі шевченківські експонати були повернуті до Харкова і розміщені в Музеї образотворчого мист-ва, де 1947 було відкрито Шевченківську виставку.

27 березня 1945 з’явилася урядова постанова про об’єднання Центр. держ. музею Т.Шевченка та Галереї картин Т.Шевченка в єдиний літературно-худож. музей.

22 червня 1948 РМ УРСР прийняла постанову про відкриття Держ. музею Т.Шевченка в Києві на бульварі Т.Шевченка, 12. Музей розміщений у будинку, що є пам’яткою арх-ри 1-ї пол. 19 ст. Вперше на карті Києва він з’явився 1842. 1875 його придбав відомий промисловець і меценат М.А.Терещенко, при якому було здійснено повну реконструкцію будівлі. У найкращих її залах М.Терещенко розміщував свою художню колекцію, яка згодом була розпорошена по різних музеях України.

Фондовою основою музею стало об’єднання колекцій Центр. музею Т.Шевченка (Київ) і Галереї картин Т.Шевченка (Харків) та поповнення її оригінальними шевченківськими документами, матеріалами з музеїв і установ Чернігова, Дніпропетровська, а також оригінальними творами Т.Шевченка, які зберігалися в музеях Москви, Ленінграда (нині м. С.-Петербург).

Указом Президента України від 31 березня 2001 Київ. держ. музею Т.Шевченка надано статус національного. Із 1 січня 2003 підпорядкований Мін-ву к-ри і мист-в України.

Основою для створення фондової колекції музею стали експонати, зібрані для Респ. ювілейної шевченківської виставки, присвяченої 125-річчю від дня народження митця, де експонувалися мистецькі твори з Галереї картин Т.Шевченка та найрізноманітніші матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Львова, Москви, Ленінграда, Саратова (нині місто в РФ), Баку (нині столиця Азербайджану). Збирання мистецької та літ. спадщини Т.Шевченка було розпочато 1926 Ін-том Т.Шевченка (нині Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України).

Фондова колекція на той час становила 4 тис. одиниць зберігання, а станом на 1 вересня 2004 в ній налічується 77 456 одиниць зберігання. Це графіка, живопис, декоративне мист-во, скульптура, архів, друковані матеріали, книжки, фотографії, меморіальні речі, факсимільні репродукції. Найціннішими в колекції є оригінали мистецьких творів Т.Шевченка (834 одиниці зберігання), автографи вірша "Чи не покинуть нам, небого..." та уривок із поеми "Царі", прижиттєві видання з дарчими написами, 11 фотографій, понад 100 меморіальних речей (мольберт, палітра, етюдник із приладдям для малювання, чорнильниця, ручка, офортні дошки, табакерка, предмети для виконання гравірувальних робіт, штамп-печатка, лінійки та ін.).

Останню експозицію було відкрито в березні 1989. В експозиції та на окремих виставках, крім автопортретів, експонуються портрети Т.Шевченка, виконані з натури В.Штернбергом, К.Брюлловим, М.Башиловим, П.Кулішем, а також портрети, створені після смерті поета І.Рєпіним, С.Васильківським, К.Трутовським, Ф.Красицьким, Ф.Кричевським та ін. художниками, скульпторами, нар. майстрами.

Щороку в музеї влаштовуються виставки з фондової колекції музею як творів самого Т.Шевченка, так й ін. рідкісних творів, а також творів укр. та зарубіжних митців. Пересувні виставки експонувалися в РФ, Чехії, Словаччині, Швейцарії, Індії, Латвії, Білорусі.

За 60 років існування (за винятком воєнних років, реекспозиції) залами музею пройшли бл. 8 млн екскурсантів.

У музеї здійснюється н.-д. робота, спрямована на глибоке вивчення та популяризацію творчості й особистості Т.Шевченка. Наук. працівники беруть активну участь у підготовці до друку нового Повного зібрання творів Т.Шевченка у 12-ти томах і Шевченківської енциклопедії в 6-ти томах. Науковці музею є авторами низки книжок, значної кількості наук. розвідок, статей, нарисів тощо. Співробітники музею активно виступають із доповідями та повідомленнями на наукових Шевченківських конференціях, ювілеях і урочистостях, на щорічному Шевченківському святі "В сім’ї вольній, новій" як у містах України, так і за її межами: у Ризі (Латвія), Вільнюсі, Уфі, Орську, Оренбурзі, С.-Петербурзі (усі чотири міста в РФ), Форті-Шевченко (Казахстан) та ін. містах.

Нац. музею Т.Шевченка підпорядковано 2 відокремлених музейних заклади: Київ. літературно-меморіальний будинок-музей Т.Шевченка (провулок Шевченка, 8-а) та Меморіальний музей Т.Шевченка (вул. Вишгородська, 5).