Бібліографічне посилання: Удод О.А. ШЕВЧЕНКО Валентина Семенівна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shevchenko_V (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЕВЧЕНКО Валентина Семенівна (у дівоцтві — Соляник; н. 12.03.1935) — рад. партійно-держ. діяч, голова Президії ВР УРСР (1985—90). Канд. пед. н. (1972). Н. в м. Кривий Ріг у робітн. сім’ї. Із 1954 — старша піонервожата, учитель середньої школи, секретар Криворізького міськкому ЛКСМУ. Із 1957 — член КПУ. 1960 закінчила Київ. ун-т. 1960—62 — секретар Дзержинського райкому КПУ м. Кривий Ріг. 1962—69 — секретар ЦК ЛКСМУ. 1969—72 — заст. міністра народної освіти УРСР. 1972—75 — голова президії Укр. т-ва дружби і культ. зв’язків із зарубіжними країнами. 1975—85 — заст. голови Президії ВР УРСР. 1985—90 — Голова Президії Верховної Ради УРСР. З 1985 — член політбюро ЦК КПУ, а з 1986 — член ЦК КПРС. У 1985—89 — заст. голови Президії ВР СРСР. За її сприяння було прийнято Закон "Про мови в Українській РСР" (1989).

Від 1990 — на пенсії. Стала відомим громад. діячем, організатором жін. руху. Ш. була президентом доброчинного фонду "Україна — дітям", член правління Спілки жінок України. Голова Конгресу ділових жінок України (із 2002).

Нагороджена орденами кн. Ольги 3-го (1998), 2-го (2005) і 1-го ст. (2009), кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (2010).