Бібліографічне посилання: Малюта О.В. ШМІГЕЛЬСЬКИЙ Андрій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shmihelskyj_Andrij (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШМІГЕЛЬСЬКИЙ (Шміґельський, Шмигельський) Андрій (Андрух; криптонім та псевд. — Н.Н., Селянин; 1866 — січень 1920) — громад. і держ. діяч. Н. в с. Залужжя (нині село Збаразького р-ну Терноп. обл.) в сел. родині. Входив до Русько-Української радикальної партії, згодом став співзасновником і активним членом Української соціал-демократичної партії (УСДП). Один з організаторів 1902 сел. страйків у Збаразькому пов. У вересні 1907 обраний як кандидат від УСДП до Галицького крайового сейму, був першим соціал-демократом у сеймі; посол (депутат) Галицького крайового сейму 1907—13. Член Збаразької та Тернопільської "Просвіти". Співробітник періодичних видань ("Народ", "Земля і воля"). Учасник укр. зборів у Збаражі 6 жовтня 1918, на яких прийнято рішення про утворення зі Східної Галичини та Буковини Північної окремого укр. політ. краю та вимагалася негайна ратифікація Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918. Депутат Української національної ради ЗУНР від Збаразького пов. (1918—19), член її Виділу (Президії), заступник президента, входив до адміністративної та земельної комісій. Представник Західноукраїнської Народної Республіки на урочистому проголошенні Акта злуки в Києві. Депутат Трудового конгресу України.

П. у м. Проскурів (нині м. Хмельницький) від висипного тифу.