Бібліографічне посилання: Кузьміна І.В. ШТЕЙНГЕЛЬ Федір Рудольфович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shtejnhel_F (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШТЕЙНГЕЛЬ Федір Рудольфович (26.11.1870—11.02.1946) — громад. і політ. діяч, меценат, археолог, музеєзнавець, барон. Н. в м. Санкт-Петербург. З 8-ми років мешкав поперемінно в Києві та в с. Городок (нині село Рівнен. р-ну Рівнен. обл.). Навч. в Київському та Варшавському ун-тах на природничому відділенні фізико-мат. ф-ту.

Захоплювався археологією та краєзнавством. 25 листопада 1896 заснував у с. Городок перший на Волині краєзнавчий музей. На власні кошти здійснив археол. розкопки 53-х курганів на території Волинської губернії. Їхні результати були викладені в трьох звітах музею, складених М.Біляшівським. 1914 експонати музею були евакуйовані на Кубань у маєток брата, В.Штейнгеля. Подальша їхня доля не відома.

Займався доброчинництвом та меценатством. Побудував і утримував на власні кошти в с. Городок двокласне уч-ще, читальню, водяний млин, лікарню, надавав пожертвування на побудову церков. Сплачував щомісячно пенсії хворим та бідним.

Займався громадсько-політ. діяльністю. 1906 обраний депутатом 1-ї Держ. думи Рос. імперії від м. Київ. Входив до складу конституційно-демократ. фракції та Української думської громади. Після розпуску 1-ї Держ. думи підписав укладене депутатами Виборзьке звернення (22 (9) липня 1906; див. Виборзька акція депутатів Першої Державної думи 1906). Був засуджений до 3-місячного тюремного ув’язнення і позбавлений виборчих прав. Із 1908 — член ради Товариства українських поступовців. Голова К-ту Пд.-Зх. фронту Всерос. союзу міст (1915—17). Залучав до роботи в ньому укр. діячів, українізував його діяльність. У березні 1917 обраний головою виконавчого к-ту Київ. міської думи. Входив до першого складу Української Центральної Ради (7 березня — 7 квітня 1917). Працював у президії Всеукраїнського національного конгресу 1917. Після утворення Української партії соціалістів-федералістів покинув партію кадетів і став членом УПСФ. Від 10 червня 1918 до 4 грудня 1918 — посол Української Держави у Німеччині.

Після падіння режиму П.Скоропадського відійшов від політ. життя. Проживав до 1939 у своєму маєтку в с. Городок, де продовжував займатися доброчинництвом. 1939 емігрував з родиною до Німеччини.

П. у м. Дрезден (Німеччина).