Бібліографічне посилання: Винниченко І.І. ШТОГРИН Дмитро Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shtohryn_Dmytro (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШТОГРИН Дмитро Михайлович (н. 09.11.1923) — бібліограф, джерелознавець, літ. критик, педагог, громад. діяч. Д-р філософії (із слов’янознавства), професор. Н. в с. Звиняч (нині село Чортківського р-ну Терноп. обл.). Початкову освіту отримав у школі т-ва "Рідна школа" (1929—36) в рідному селі; середню — в г-зіях і середніх школах в Чорткові, Станиславові (нині м. Івано-Франківськ) і Перемишлі (1936—44). У Перемишлі працював в Укр. допомоговому к-ті, був членом хору Перемишльського театру. У липні 1944 виїхав до Німеччини; упродовж червня 1945 — квітня 1950 жив у таборах переміщених осіб в містах Аугсбург та Ляйпгайм. Був активним у культурно-освіт. діяльності громади та в молодіжних і студентських орг-ціях. Працював у керівних органах драм. гуртка, був головою станиці "Пласту", головою осередку Спілки української молоді (СУМ), курінного пластового куреня "Чота крилатих", членом управи Укр. студентської громади, радним таборової ради; командантом молодіжних вишкільних таборів і командантом крайових здвигів СУМ, головою Центр. управи Юнацтва СУМ (1949—50), співзасновником і членом керівних органів Т-ва укр. студіюючої молоді ім. М.Міхновського (1949—51), учасником першої конференції (1946) і перших трьох конгресів СУМ (1947—49) та Першого ідеологічного конгресу укр. студентства в Мюнхені (Німеччина; 1948). Студіював на філос. ф-ті в Аугсбурзі (1946) і ф-ті суспільних наук у Мюнхені (1947—48) Українського вільного університету.

У квітні 1950 переїхав до м. Міннеаполіс (шт. Міннесота, США). Працюючи на фізичних роботах, був активним у культ. житті укр. громади: засновник і керівник імпрезової групи, голова пластової станиці, співзасновник і керівник відділу молоді Укр. конгресового к-ту Міннесоти, співосновник і вчитель школи українознавства та командант вишкільних таборів (1951—55). 1954 студіював у Відділі політ. наук Міннесотського ун-ту. У червні 1955 переїхав до м. Оттава (Канада) і продовжував навчання в Оттавському ун-ті (до 1960), в якому студіював укр. літературу, бібліотечні та політ. науки, здобув ступені магістра та д-ра зі слов’янознавства. Під час студій був активний в орг-ціях укр. громади у столиці Канади; співзасновник Укр. студентської громади та її голова (1958—59), виховник Юнацтва СУМ в Оттаві, співзасновник і член управи Ліги визволення України в Оттаві та член делегацій її гол. управи до уряду Канади. Автор передвиборчих промов для депутатів укр. походження федерального парламенту Канади. 1960 переїхав до Іллінойського ун-ту (Урбана і Шампейн; обидва міста в шт. Іллінойс, США). Став співзасновником Слов’ян. і східноєвроп. б-ки та в ній Укр. книгозбірні. Упродовж 1970—71 викладав курс історії кириличного друку в Бібліотечній школі. 1971, ставши професором, заснував у Відділі слов’ян. мов і літератур курс укр. літератури і вів його (та курс укр. мови) до 2000. 1993 заснував курс укр. к-ри і провадив його до 2001. 1976—79 був членом сенату Іллінойського ун-ту; членом (та головою) іспитових комісій магістерських тез і докторських дисертацій Оттавського, Іллінойського (в Урбані і Шампейні та в Чикаго) та Укр. вільного ун-тів (1976—2013). 1982 заснував у Літній дослідчій лабораторії Росії і східноєвроп. країн в Іллінойському ун-ті щорічні міжнар. конференції з укр. проблематики. Відтоді відбулося 26 конференцій, в яких взяли участь бл. 2600 осіб, включно з 1290 доповідачами з 24-х країн (у т. ч. з України від 1989 до 2009 було 287 доповідачів). 1982 зорганізував Укр. н.-д. програму при Іллінойському ун-ті, яка займається, зокрема, організацією міжнародних конференцій з української проблематики. 1995 Ш. та його дружина Євстахія створили "Вічний фонд" для подальшої розбудови Укр. книгозбірні в Гол. б-ці Іллінойського ун-ту. Був професором-гостем Оттавського ун-ту (1974), від 1976 є професором укр. літератури УВУ (Мюнхен) та надзвичайним професором укр. літератури Українського католицького університету в Римі (Італія).

Ш. є дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка (з 1973), дійсним членом Української вільної академії наук у США (з 1986) та членом її управи (1990—98); довголітнім головою (1967—85) Укр. бібліотечного т-ва Америки та організатором і керівником (ведучим нарадами) 1-го З’їзду укр. бібліотекарів, вид-в і книгарень у діаспорі (1975); був ініціатором і співзасновником (1985) та головою (1990—94, 1995—2002) Укр. академічного і професійного т-ва ім. М.Міхновського. Член наук. ради Світ. конгресу вільних українців (від 1991 — Світовий конгрес українців; 1970—98), наук. ради Українського конгресового комітету Америки (1986—2002), Українсько-Амер. асоціації університетських професорів, Українського історичного товариства (член його управи 1981—97); Амер. асоціації університетських професорів, Амер. асоціації для поширення слов’ян. студій, організатор-доповідач низки окремих сесій укр. проблематики під час щорічних її конференцій у 1970—90-х рр.; Амер. асоціації викладачів слов’ян. і східноєвроп. мов, співосновник при ній Міжнар. т-ва ім. І.Франка (International Ivan Franko Society); Амер. асоціації українознавства.

Автор понад 100 наук. праць. Редактор та член редколеґій 7-ми україномовних та 6-ти англомовних періодичних видань у 1970—2000-х рр.