Бібліографічне посилання: Стрельський Г.В. ШУМИЦЬКИЙ Микола [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Shumytskyj_M (останній перегляд: 13.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШУМИЦЬКИЙ Микола (30.04.1889 — лютий 1982) — громад. і політ. діяч, дипломат, архітектор. Н. в м. Чернігів (за ін. даними — у м. Глухів). Закінчив Київ. політех. ін-т. 1917 був членом Української Центральної Ради і Комітету Української Центральної Ради, головою інженерного відділу Укр. ген. військ. к-ту (див. Генеральний військовий комітет), головою Ради залізниць України. У листопаді 1917 Генеральний секретаріат Української Центральної Ради призначив Ш. відповідальним за передислокацію укр. військ. У грудні 1917 він керував формуванням Панцерного автомобільного дивізіону. Пізніше Директорія Української Народної Республіки включила Ш. у склад делегації УНР на Паризькій мирній конференції 1919—1920, потім призначила його радником укр. дипломатичної місії в Парижі (Франція; 1920). Проаналізувавши за дорученням уряду Директорії невдачі в роботі місії, Ш. доповідав насамперед про "брак єдності" в роботі делегації УНР, яка, писав він, "складалася з представників всіх українських політичних партій, з котрих кожен домагався провадити у праці програму своєї партії, при таких умовах не могло бути і розмови про координацію праці..." Згодом там же, у Парижі, Ш. активно співробітничав із С.Петлюрою (1924—26), був головою Союзу укр. емігрантських орг-цій у Франції (1925—40), представником цього союзу в дорадчій раді Ліги Націй у справах біженців.

Автор спогадів про визвол. змагання, зокрема про зовнішньополіт. діяльність УНР, статей про арх-ру.

П. у м. Париж.