"СІЧ" — офіційно — протипожежно-гімнастична, фактично — парамілітарна орг-ція, яка діяла в Галичині з 1900. Першу "С." заснував К.Трильовський 5 травня 1900 в с. Завалля (нині село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.). Її кошовим отаманом став М.Неделько, осавулом — Т.Семака. "С." стала структурою Русько-української радикальної партії. "Січі" отримали особливе поширення на Покутті. Невдовзі зі Снятинщини "С." поширилася на Коломийський і Городенківський повіти, на Гуцульщину, далі — на Буковину. Опосередковано до поширення "Січей" спричинилася й "Просвіта" — ідея січового т-ва ґрунтувалася на відновленні традицій козацтва українського, в популяризації якого орг-ція мала особливі заслуги.

Першу "С." на Гуцульщині засновано 1 січня 1903 в с. Жаб’є (нині смт Верховина).

На Буковині першу "С." засновано 1903 в м. Кіцмань з ініціативи С.Яричевського та Остапа Поповича. Із 1904 централею буковинських січовиків став "Союз січей" у Чернівцях. На поч. 1914 заг. кількість "Січей" у Галичині становила понад 900, у т. ч. 8 — на Лемківщині, до січового руху було залучено понад 80 тис. учасників. На Буковині число "Січей" сягнуло 112, заг. кількість учасників — майже 10 тис. осіб.

Зовн. виявом діяльності "Січей" стали проведення січових свят. Перше крайове січове свято відбулося 6 червня 1902 в Коломиї, де були представлені делегати всіх тодішніх "Січей". У святкуванні взяли участь М.В.Левитський з Наддніпрянщини, гості із сіл і міст Галичини та Буковини. Найбільший за участю "Соколів", "Пласту", "Січових стрільців" січово-сокільський здвиг був присвячений 100-річчю від дня народження Т.Шевченка. Він відбувся 27—28 червня 1914 у Львові за участю понад 12 тис. учасників, що представляли здебільшого всі повіти Галичини.

У грудні 1912 виник Укр. січовий союз, на чолі якого стояла ген. старшина (ген. отаман — К.Трильовський та ін.). Із весни 1913 при Укр. січовому союзі було утворено стрілецьку секцію (керівник — Д.Катамай). До крайової січової ради входили повітові отамани та ген. старшина. Осідок Укр. січового союзу — Львів. Збори крайової січової ради у Львові відбувалися щороку восени. Керівним органом у кожному повіті була повітова січ, роботою якої керувала повітова січова рада. До повітової січової ради входили і січові, і стрілецькі т-ва. Один раз на 3 роки скликався з’їзд — збори делегатів усіх "січей" і т-в "Українських січових стрільців". Під опікою Укр. січового союзу гуртувалися т-ва Укр. січових стрільців. 1913 К.Трильовський домігся затвердження статуту т-ва в намісництві. 1924 польс. влада заборонила "С." Остання "С." проіснувала в с. Горбачі (нині село Пустомитівського р-ну Львів. обл.) до 1930 та була знищена під час пацифікації.

1920 К.Трильовський заснував Січовий к-т в Ужгороді. Січові осередки 1920-х рр. стали основою для створення Карпатської Січі (1938—39). Від 1915 "Січі" існували в США і Канаді. 1920 вони об’єднували у своїх лавах майже 3 тис. осіб. Серед кіл укр. еміграції в Європі перша "С." виникла в Гамбурзі (Німеччина) 1912. Укр. січовики брали участь у міжнар. робітн. олімпіадах у Празі (Чехословаччина; 1927) і Відні (1931).

Засновник "С." надавав великого значення зовн. атрибутиці. Поряд з істор. рангами січової старшини — кошовий, осавул, писар, скарбник, обозний — запроваджено широкі кольорові стрічки (т. зв. ленти), які січовики носили через праве плече.

Кожен січовий кіш мав прапор малинового кольору з нашитим на кожному з них портретом держ. чи громад. діяча — Б.Хмельницького, І.Виговського, П.Дорошенка, І.Мазепи, Т.Шевченка, М.Драгоманова, Ю.Федьковича та ін. Портрети для січових прапорів створив укр. худож. Я.Пстрак (1878—1916).

1. «Гей там на горі “Січ” буде!..»: Пропам’ятна книга «Січей». Едмонтон, 1965
2. Крип’якевич І. та ін. Історія українського війська: Від княжих часів до 20-х років ХХ ст. Львів, 1992
3. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХIХ — початку ХХ ст. Чернівці, 1999
4. Якимович Б. «Гей “Січ” іде, красен мак цвіте...». Львів, 2000