СІЧИНСЬКИЙ Володимир Юхимович (24(12).06.1894—25.06.1962) — архітектор, графік, історик мист-ва, педагог, культ. і громад. діяч. Дійсний член Подільського церк. історико-археол. т-ва, Укр. т-ва архітекторів, Наукового товариства імені Шевченка (1930). Професор (1934). Н. в м. Кам’янець-Подільський у сім’ї протоієрея, відомого культ. і громад. діяча Ю.Сіцінського. Навч. в середній тех. школі та на вечірніх курсах мистецько-пром. школи в Кам’янці-Подільському (1904—12). З юнацьких років брав участь в археол. та краєзнавчих експедиціях свого батька. Закінчив Ін-т цивільних інженерів у Петрограді (до 1914 і нині м. Санкт-Петербург; 1912—17), в якому здобув фах архітектора. Як архітектор-практикант брав участь у буд-ві залізниці Кам’янець-Подільський—Проскурів (нині м. Хмельницький; 1913), Кам’янецької повітової земської управи (1914), громад. споруд Петрограда (1915), будівель Вовчанського земства на Харківщині (1916). Голова Укр. студентської громади в Петрограді (1916). 1917 повернувся до Києва. Брав активну участь у заснуванні Архіт. ін-ту (1918—19). Керував буд. відділом Подільської губернської управи (1918—19). 1918 здійснив обслідування та зняв точні обміри Кам’янець-Подільської фортеці. На поч. 1919 разом з Укр. респ. капелою О.Кошиця відвідав Чехословаччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Бельгію, Нідерланди, Велику Британію та Німеччину. Від 1920 — у м. Львів. Співзасновник Гуртка діячів українського мистецтва у Львові (1921). Викладав історію та мистецтвознавство в Академічній гімназії у Львові (1922—23), проте був звільнений, оскільки не мав польс. громадянства. 1923—45 мешкав і працював у м. Прага (Чехословаччина). Навч. в Українському вільному університеті (1923—26), в якому 1927 захистив докторську дис. на тему: "Архітектура Крехівського монастиря по деревориту 1699 р." Від 1923 — лектор, згодом — викладач та доцент в Українському високому педагогічному інституті. Один із фундаторів Асоціації незалежних українських митців у Львові (1930). Від 1934 — професор Українського технічно-господарського інституту в Подєбрадах (Чехословаччина), від 1940 — доцент, а від 1942 — професор УВУ. Викладав в Укр. тех. ін-ті, Укр. студії пластичного мист-ва в Празі та в Укр. реальній г-зії поблизу Праги. Під час гітлерівської окупації Чехії проводив активну антинацистську діяльність, за яку був заарештований празьким гестапо. 1943—44 утримувався у в’язницях Праги та Берліна (Німеччина). Від 1945 — у Зх. Німеччині. Один з ініціаторів відновлення УВУ в м. Мюнхен (Зх. Німеччина). Від 1948 — у США. Викладав в Укр. тех. ін-ті в м. Нью-Йорк (США). Один з організаторів 1-го Укр. наук. з’їзду в м. Нью-Йорк (1953).

Автор понад 600 праць укр., польс., англ., франц., нім., іспанською, італ., чеською мовами з історії укр. та світ. мист-ва, к-ри й арх-ри, укр. міст та пром-сті, спец. істор. дисциплін, у т. ч. з геральдики, іконографії, істор. географії та картографії, книгознавства, істор. краєзнавства та ін., а також нарисів про М.Голубця, В.Касіяна, І.С.Мазепу, Г.Нарбута, О.Новаківського, М.Пимоненка, О.Тарасевича, І.Труша, Т.Шевченка, К.Широцького, М.Ярошенка та багатьох ін. Студія С. "Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть" здобула неабияку популярність та багато разів перевидавалася як у діаспорі, так і в Україні. Як архітектор вирізнявся синкретичним сполученням різних стилів та новітніх засобів буд-ва, зокрема, широко використовував традиції укр. мист-ва, особливо часів Київської Русі та стилю козац. бароко. За проектами С. споруджено низку нар. домів, житлових будівель у Галичині, Закарпатській Україні, Чехії, укр. культових споруд на Пряшівщині, у США, Канаді та Бразилії. Автор численних проектів приватних та громад. надгробних пам’ятників. Як графік С. оформив понад 70 власних та ін. книжкових видань.

П. у м. Патерсон (шт. Нью-Джерсі, США).

Бібліогр.: Січинський Володимир: Біобібліографічний покажчик. Львів, 1996.

ПІНЧУК Юрій Анатолійович, ЯСЬ Олексій Васильович.

1. Нові праці з української архітектури: Огляд. «Нова Україна» (Прага), 1923, № 4
2. Архітектура в стародруках: Збірки Національного музею у Львові. Львів, 1925
3. Повстання та еволюція форм трьохдільного заложення української церкви XII—XVIII ст. «Стара Україна», 1925, № 7/10
4. Архітектура старокнязівської доби (Х—ХIII ст.). Прага, 1926
5. Вежа і дім Корнякта у Львові. «Богословія» (Львів), 1933, т. 10, № 4
6. Архітектура катедри Святого Юра у Львові. Львів, 1934
7. Нові знаходи старих мап України XVII—XVIII ст. В кн.: Праці Географічної комісії Наукового товариства імені Шевченка, вип. 1. Львів, 1935
8. Нариси з історії української промисловості. Львів, 1936
9. Зборів—Прага, 1939
10. Monumenta Architecturae Ukrainae. Прага, 1940
11. Юрій Нарбут, 1886—1920. К.—Львів, 1943
12. Пам’ятки української архітектури. Франкфурт, 1947
13. Автентичний портрет гетьмана Мазепи. «Україна» (Париж), 1950, № 3
14. Іван Мазепа, людина і меценат. Філадельфія, 1951
15. Венецький посол про Україну. «Крила», Нью-Йорк, 1952, № 3
16. Пам’ятки української архітектури, т. 1. Філадельфія, 1952
17. Українська порцеляна. Філадельфія, 1952
18. «Крила», Нью-Йорк, 1952, № 3
19. Пам’ятки української архітектури, т. 1. Філадельфія, 1952
20. Українська порцеляна. Філадельфія, 1952
21. Український тризуб і прапор. Вінніпег, 1953
22. Крим: Історичний нарис. Нью-Йорк, 1954
23. Історія українського мистецтва, т. 1—2. Нью-Йорк, 1956
24. Знищені пам’ятки української культури і мистецтва московсько-совєтською адміністрацією. В кн.: Альманах «Гомону України» на 1960 р. Торонто, 1959

1. Кейван І. Володимир Січинський — архітект, митець-графік, мистецтвознавець, дослідник. Торонто, 1957
2. Січинський Володимир (некролог). «Визвольний шлях» (Лондон), 1962, № 8
3. Мушинка М. Володимир Січинський і русини-українці Східної Словаччини. Пряшів, 1995
4. Володимир Січинський та Україна: Матеріали міжнародної конференції. К., 1996
5. Липка Р. Традиції і сучасність в архітектурній творчості Володимира Січинського. «ЗНТШ», 2001, т. 241
6. Володимир Січинський — історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори: Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму (5—6 липня 2004 р.). Кам’янець-Подільський, 2004
7. Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894—1962 рр.): Життя, діяльність, творчість в ім’я України. Кам’янець-Подільський, 2009