СЄРАКОВСЬКИЙ (Сераковський, Sierakowski) Зигмунт (Зигмунт-Еразм-Гаспер-Юзеф, Зиґмунт, Сиґізмунд, Сигізмунд, Сиґізмонд, Сигізмонд) Гнатович (18 (06).05.1826—27(15).06.1863) — революціонер, військовик, публіцист. Друг-однодумець рос. літературного критика М.Добролюбова. Родич А.Венгжиновського. Член-співробітник Рос. геогр. т-ва (1860). Капітан Генштабу Рос. імперії (1861). Н. в с. Лісове Луцького пов. Волин. губ. (нині село Маневицького р-ну Волин. обл.). 1843 закінчивши Житомир. г-зію, займався репетиторством. 1845 вступив на мат. відділення філос. ф-ту Петерб. ун-ту, надалі перейшов до "розряду камеральних наук". Зажив репутації студентського ватажка. 1848 заарештований у Почаєві за підозрою щодо його наміру нелегально перетнути межі Австрійс. імперії. Імп. Миколою I покараний видаленням до Окремого Оренбурзького корпусу, служив рядовим, а від 1852 — унтер-офіцером; перебував у Новопетровському укріпленні (нині м. Форт-Шевченко), Уральську (нині обидва міста в Казахстані), Оренбурзі (нині місто в РФ), Ак-Мечеті (нині м. Кизилорда, Казахстан). Заприязнився з багатьма засланцями, у т. ч. Б.Залєським і Т.Шевченком, якого в листуванні першим символічно назвав "батьком". Опанував кілька романо-германських та тюркських мов.

1856 номінований прапорщиком. Фактично довівши імп. Олександру II потребу анулювання застосованих проти нього санкцій, домігся прикомандирування до Зразкового кавалерійс. полку, дислокованого в м. Павловськ поблизу Санкт-Петербурга. Систематично друкувався в ж. "Современник", хоч і наражався на суворі цензурні утиски. Спілкуючись, назвався "українцем з правого берега Дніпра". Сприяв амністуванню Т.Шевченка.

1857 переведений до штабу Окремого гвард. корпусу. Досліджував історію екзекуцій у різних арміях Європи, водночас з І.Вернадським делегований від Росії на Міжнар. стат. конгрес (Лондон, 1860). Зустрічався з політ. діячами, серед них — Ф.Смолькою, Й.Лелевелем, Дж.Гарібальді, Дж.Мадзіні, О.Герценом, М.Бакуніним (див. Бакунізм). Од 1861 вважався "зарахованим до Генштабу капітаном Малоросійського драгунського полку". Ініціював ліквідацію тілесних покарань та реформу пенітенціарних закладів, заради чого з Я.Станевичем підготував фахові матеріали, почасти оприлюднені часописами "Морской сборник", "Военный сборник". 1859 входив до ред. к-ту газ. "Słowo" ("Слово"), яку тепло привітали Т.Шевченко і П.Куліш та швидко заборонив Олександр II. Товаришував із М.Костомаровим, котрого підтримав у полеміці з М.Погодіним. Співпрацював з "Основою".

Створив нелегальну організацію, згуртувавши когорту соратників — Я.Домбровського, А.Потебню, Я.Савицького, З.Падлевського, С.Бобровського, М.Гейденрейха-де-Генінга, Л.Звірждовського та ін. Як її керівник навідував Київ, Вільно (нині м. Вільнюс), Варшаву, Краків, Познань (нині місто в Польщі), Відень та ще низку європ. міст. Скориставшись черговим дозволом виїхати за кордон, навесні 1863 під псевдонімом "Доленга" очолив повстанський рух у Литві та Білорусі (за координації з провідниками тамтешніх визвол. змагань А.Мацкявічюсом і К.Калиновським), по ним контрольованих регіонах усував царську адміністрацію, скасовував поміщицьку власність на землю. 8 травня (26 квітня) 1863 тяжко пораненим у бою з рос. регулярним з’єднанням утрапив до полону. В ув’язненні засуджений на смерть. Страчений на віленському майдані.М.Чернишевський змалював С. в образі героя роману "Пролог" Б.Соколовського.

УСЕНКО Павло Георгійович

1. Заграничные известия. «Современник», 1856, № 11—12; 1857, № 1, 3—5, 7
2. Взгляд на внутренние отношения Соединенных Штатов. Там само, 1857, № 4
3. Отчет о диспуте гг. Погодина и Костомарова 19-го марта 1860 года. «Санкт-Петербургские ведомости», 1860, 25 марта
4. Извлечение из писем о военно-уголовных законодательствах и о военных учреждениях главнейших европейских государств. «Морской сборник», 1862, № 1—4
5. «Если б к Российской империи…». В кн.: Русско-польские революционные связи, т. 1. М., 1963

1. [Герцен А.И.] Сигизмунд Сераковский. «Колокол», 1863, 1 августа
2. Dybowski B. Pamięci Zygmunta Sierakowskiego. Lwów, 1906
3. Marciniak Z. Zygmunt Sierakowski. Warszawa, 1956
4. Кушаков А.В. Сигизмунд Сераковский — сотрудник «Современника». «Русская литература», 1958, № 3
5. Смирнов А.Ф. Сигизмунд Сераковский. М., 1959
6. Дьяков В.А. Материалы к биографии Сигизмунда Сераковского. В кн.: Восстание 1863 г. и русско-польские связи 60-х годов. М., 1960
7. Новые материалы для биографии Зыгмунта Сераковского. В кн.: К столетию героической борьбы «за нашу и вашу свободу». М., 1964
8. Марахов Г.І. Видатний польський революціонер-демократ. «УІЖ», 1965, № 3
9. Усенко П.Г. Неизвестный автограф польского революционера З. Сераковского. «Советские архивы», 1980, № 2
10. Його ж. К вопросу о сотрудничестве З. Сераковского в «Современнике». «Советское славяноведение», 1981, № 1
11. Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982
12. Усенко П.Г. Натхненний Сигізмунд. Львів, 1990
13. Його ж. Українські сторінки біографії З. Сераковського. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму. К., 1991
14. Usenko P. Zygmunt Sierakowski — сzłonek Rosyjskiego Towarzystwa Geograficznego. «Kwartalnik Historii Nauki і Techniki», 1994, nr. 2
15. Усенко П.Г. Зигмунт Сєраковський — польський син України. «Історія України», 2000, № 38
16. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів, т. 5—6. К., 2003
17. Усенко П. «Дякую тобі за твоє ласкаве, сердечне українське слово...» (зі спадщини Шевченкового сподвижника З. Сєраковського). «Слово і Час», 2009, № 3