СІЯК Іван Михайлович (08.04. 1887—03.11.1937) — громад. і політ. діяч, адвокат. Н. в с. Ляшки Муровані (нині с. Муроване Пустомитівського р-ну Львів. обл.). Закінчив г-зію (1906), юрид. ф-т Львів. ун-ту. Активний учасник нац. руху, член Української соціал-демократичної партії (із 1905), її ЦК (1907—19). Переслідувався австрійс. властями. У роки Першої світової війни — командир чоти, тех. сотні Легіону Українських січових стрільців на рос. фронті. Після утворення 1918 Західноукраїнської Народної Республіки — військ. комісар Тернополя, командир тех. куреня Української Галицької армії. Улітку 1919 потрапив у полон до Червоної армії, вступив у комуніст. партію. 1919—20 перебував у Москві, зустрічався з В.Леніним. 1920 — уповноважений радянського Південно-Західного фронту при частинах УГА, керуючий справами Галицького революційного комітету. 1923—25 очолював Харків. губернську колегію адвокатів, 1924—30 працював юрисконсультом, а з 1933 — дирек- тор Укр. ін-ту лінгвістичної освіти.

1933 репресований, засуджений у справі "Української військової організації" за звинуваченням у змові з метою відокремлення УСРР від СРСР.

Вироком трійки Управління НКВС по Ленінгр. обл. РРФСР від 9 жовтня 1937 засуджений до смерті. Страчений.

Реабілітований.

1. Борці за Возз’єднання. Львів, 1989
2. Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990
3. Мендусь Я. Розстріляні стрільці. К., 1991
4. Рубльов О., Черченко Ю. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. К., 1994