СІНКЛЕР Володимир Олександрович (12.01.1879 — кінець 1945, за ін. даними, 16.03.1946) — військ. діяч, генерал-поручник Армії УНР. Н. в Новому Маргелані (нині м. Фергана, Узбекистан). Закінчив кадетський корпус в Оренбурзі (нині місто в РФ), Михайлівське артилер. уч-ще (Санкт-Петербург; 1899), Імператорську Миколаївську військ. академію (1905). Учасник Першої світової війни, генерал-майор. Від 28 квітня 1917 — нач. штабу 2-го гвард. корпусу.

В укр. армії з березня 1918, співробітник Ген. штабу. За доби Української Держави — співробітник 1-го генерал-квартирмейстерства Ген. штабу, член Військово-наук. к-ту. Із грудня 1918 — 1-й генерал-квартирмейстер Ген. штабу Армії УНР, наприкінці 1919 виконував обов’язки нач. штабу Армії УНР. 1920—21 — начальник Ген. штабу, генерал-поручник. Інтернований з Армією УНР в Польщі, був членом Вищої військ. ради. Із 1924 мешкав у м. Сосновець (нині місто Силезького воєводства, Польща). Після приходу Червоної армії, 13 березня 1945 заарештований "Смершем" Першого Українського фронту, перевезений до Києва в Лук’янівську тюрму (4 квітня 1945), де й помер.

1. Пам’яти С. Петлюри. В кн.: Збірник пам’яти Симона Петлюри (1879—1926). Прага, 1930

1. Історія українського війська. Львів, 1992
2. Удовиченко О.І. Україна у війні за державність. К., 1995
3. Ковальчук М. Невідома війна 1919 року: Українсько-білогвардійське збройне протистояння. К., 2006
4. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). К., 2007